CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Gen. 8
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Genesis

Chapter 8

1 AND God remembered Noah and every living thing and all the animals and all the fowls that were with him in the ark; and God made a wind to blow over the earth, and the waters became calm;

2 The fountains of the deep and the windows of heaven were closed, and the rain from the sky was restrained;

3 And the waters receded from the earth gradually; and after the end of a hundred and fifty clays the waters abated.

4 And in the seventh month, on the seventeenth day of the month, the ark rested upon the mountains of Kardo.

5 And the waters decreased gradually until the tenth month; on the first day of the tenth month, the tops of the mountains were seen.

6 And it came to pass at the end of forty days that Noah opened the window of the ark which he had made;

7 And he sent forth a raven which went to and fro, but did not return until the waters were dried up from the face of the earth.

8 Then he sent forth a dove from the ark, to see if the waters had abated from the face of the ground;

9 But the dove found no resting place for her foot, and she returned to him in the ark, for the waters were still on the face of the whole earth. Then he put forth his hand, and took her, and brought her into the ark with him.

10 And he waited yet another seven days; and again he sent forth the dove out of the ark;

11 And the dove came back to him in the evening; and, lo, in her mouth was an olive leaf plucked off; so Noah knew that the waters had subsided from off the earth.

12 And he waited yet another seven days, and sent forth the dove; but the dove did not return again to him any more.

13 And it came to pass in the six hundred and first year, in the first month, the first day of the month, the waters were dried up from off the earth; and Noah removed the covering of the ark, and looked, and, behold, the face of the ground was dry.

14 And in the second month, on the twenty-seventh day of the month, the earth was dry.

15 And God spoke to Noah, saying,

16 Go forth out of the ark, you and your wife and your sons and your sons' wives with you.

17 Bring forth with you every beast of every kind that is with you, both fowl and cattle and every creeping thing that creeps on the earth; that they may breed abundantly on the earth and be fruitful and multiply upon the face of the earth.

18 So Noah went forth, and his sons and his wife and his sons' wives with him;

19 Every beast, every domestic animal, and every fowl, and whatever creeps upon the earth, after their kinds, went forth out of the ark.

20 Then Noah built an altar to the LORD; and took of every clean animal and of every clean fowl, and offered burnt offerings on the altar.

21 And the LORD smelled the sweet savour; and the LORD said in his heart, I will not again curse the ground any more for man's sake; for the inclination of man's heart is evil from his youth; neither will I again destroy any more every living thing, as I have done.

22 From henceforth, while the earth remains, seedtime and harvest, and cold and heat, and summer and winter, and day and night shall not cease.

Буття

Розділ 8

1 І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину́ та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, — і вода заспоко́їлась.

2 І закрились джере́ла безодні та небесні розтвори, — і дощ з неба спини́вся.

3 І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спада́ти по ста й п'ятидесяти днях.

4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.

5 І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.

6 І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.

7 І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.

8 І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спа́ла вода з-над землі.

9 Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.

10 І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.

11 І голубка вернулась до нього вечірнього ча́су, — і ось у неї в дзюбку́ лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.

12 І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.

13 І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця — висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!

14 А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця — висохла земля.

15 І промовив Ноєві Господь, кажучи:

16 „Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.

17 Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай роя́ться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються“.

18 І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.

19 Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони.

20 І збудував Ной жертівника Господе́ві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопа́лення.

21 І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.

22 Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!“

Genesis

Chapter 8

Буття

Розділ 8

1 AND God remembered Noah and every living thing and all the animals and all the fowls that were with him in the ark; and God made a wind to blow over the earth, and the waters became calm;

1 І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину́ та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, — і вода заспоко́їлась.

2 The fountains of the deep and the windows of heaven were closed, and the rain from the sky was restrained;

2 І закрились джере́ла безодні та небесні розтвори, — і дощ з неба спини́вся.

3 And the waters receded from the earth gradually; and after the end of a hundred and fifty clays the waters abated.

3 І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спада́ти по ста й п'ятидесяти днях.

4 And in the seventh month, on the seventeenth day of the month, the ark rested upon the mountains of Kardo.

4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.

5 And the waters decreased gradually until the tenth month; on the first day of the tenth month, the tops of the mountains were seen.

5 І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.

6 And it came to pass at the end of forty days that Noah opened the window of the ark which he had made;

6 І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.

7 And he sent forth a raven which went to and fro, but did not return until the waters were dried up from the face of the earth.

7 І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.

8 Then he sent forth a dove from the ark, to see if the waters had abated from the face of the ground;

8 І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спа́ла вода з-над землі.

9 But the dove found no resting place for her foot, and she returned to him in the ark, for the waters were still on the face of the whole earth. Then he put forth his hand, and took her, and brought her into the ark with him.

9 Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.

10 And he waited yet another seven days; and again he sent forth the dove out of the ark;

10 І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.

11 And the dove came back to him in the evening; and, lo, in her mouth was an olive leaf plucked off; so Noah knew that the waters had subsided from off the earth.

11 І голубка вернулась до нього вечірнього ча́су, — і ось у неї в дзюбку́ лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.

12 And he waited yet another seven days, and sent forth the dove; but the dove did not return again to him any more.

12 І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.

13 And it came to pass in the six hundred and first year, in the first month, the first day of the month, the waters were dried up from off the earth; and Noah removed the covering of the ark, and looked, and, behold, the face of the ground was dry.

13 І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця — висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!

14 And in the second month, on the twenty-seventh day of the month, the earth was dry.

14 А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця — висохла земля.

15 And God spoke to Noah, saying,

15 І промовив Ноєві Господь, кажучи:

16 Go forth out of the ark, you and your wife and your sons and your sons' wives with you.

16 „Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.

17 Bring forth with you every beast of every kind that is with you, both fowl and cattle and every creeping thing that creeps on the earth; that they may breed abundantly on the earth and be fruitful and multiply upon the face of the earth.

17 Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай роя́ться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються“.

18 So Noah went forth, and his sons and his wife and his sons' wives with him;

18 І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.

19 Every beast, every domestic animal, and every fowl, and whatever creeps upon the earth, after their kinds, went forth out of the ark.

19 Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони.

20 Then Noah built an altar to the LORD; and took of every clean animal and of every clean fowl, and offered burnt offerings on the altar.

20 І збудував Ной жертівника Господе́ві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопа́лення.

21 And the LORD smelled the sweet savour; and the LORD said in his heart, I will not again curse the ground any more for man's sake; for the inclination of man's heart is evil from his youth; neither will I again destroy any more every living thing, as I have done.

21 І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.

22 From henceforth, while the earth remains, seedtime and harvest, and cold and heat, and summer and winter, and day and night shall not cease.

22 Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!“

1.0x