ЄремiяРозділ 4 |
|
1 |
|
2 I якщо́ ти прися́гнеш „Як живий Господь“ правдою й правом та справедливістю, то бу́дуть Ним благословля́тись наро́ди, і хвалитись Ним бу́дуть. |
|
3 Бо так каже Господь мужам Юди та Єрусалиму: Оріть собі на цілині́, і не сійте в терни́ну! |
|
4 Обрізуйтеся Господе́ві, й усу́ньте із ваших серде́ць крайні пло́ті, юдеї та ме́шканці Єрусалиму, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лю́тість, — і буде пала́ти вона, і не буде кому погаси́ти через злі ваші вчинки! |
|
5 Оповісті́те в Юдеї та в Єрусалимі звісті́ть та й скажіть: Засурмі́те в сурму́ у краю́! Кричіть гучни́м голосом та говоріть: Зберіться та пі́демо до міст до тверди́нних! |
|
6 Підійміте прапор до Сіону, поспішайте, не станьте, бо з пі́вночі зло приведу́, і велике нещастя. |
|
7 Лев вихо́дить із своєї гуща́вини, і той, хто нищить народи, вируша́є із місця свого́, щоб твій край оберну́ти на руїну, і спусто́шені будуть міста́ твої, так що забра́кне і ме́шканця! |
|
8 Отож, опережі́ться вере́тами, плачте та голосіть, бо лютість Господнього гніву від нас не відве́рнеться! |
|
9 І ста́неться в день той, — говорить Госпо́дь, — згине розум царя і розум князі́в, і остовпі́ють священики, а пророки здиву́ються |
|
10 й скажуть: О Господи, Боже, справді обма́нений сильно наро́д цей та Єрусалим, коли казано: „Буде вам мир“, а меч доторкну́вся ось аж до душі! |
|
11 Того ча́су наро́дові цьому та Єрусалимові сказане бу́де: Ось вітер палки́й з лисих гір на пусти́ні, на дорозі дочки́ Мого люду, — не на ві́яння й не на очи́щення він! |
|
12 Та вітер сильніший від цьо́го прибу́де Мені, — і над ними Я суд прокажу́. |
|
13 Ось він при́йде, як хмари, й як буря — його колесни́ці, від орлі́в швидші коні його́: Горе нам, бо спусто́шені бу́демо ми! |
|
14 Обмий серце своє від лихого, о Єрусалиме, щоб був ти врято́ваний! Аж доки в тобі пробуватимуть думки́ марно́ти твоєї? |
|
15 Бо голос доно́сить із Да́ну й звіщає поги́біль з Єфре́мових гір. |
|
16 Пригадайте наро́дам оце, сповісті́ть ось про Єрусалим: Приходять з далекого кра́ю його обляга́ти, і здійма́ють свій крик на юдейські міста́! |
|
17 Як сторо́жа полів, навко́ло ото́чать його, бо він Мені був неслухня́ний, говорить Господь! |
|
18 Дорога твоя й твої вчинки тобі це зробили, це лихо твоє: бо гірке́, бо торкнуло воно аж до серця твого́. |
|
19 Ой, утро́бо моя, ти утробо моя, — я тремчу́! Біль серце стиска́є мені, і трепо́че мені моє серце! Не мо́жу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми́, гук війни! |
|
20 Біда на біду приклика́ється, вся бо земля поруйно́вана буде, спусто́шені будуть знена́цька наме́ти мої, вмить — заві́си мої. |
|
21 Аж доки я бачити пра́пора буду, буду чути голос сурми́? |
|
22 Тому́, що наро́д мій безглу́здий, він не знає Мене́: вони нерозумні сини й нерозва́жні вони, — мудрі вони, щоб чинити лихе, та не вміють чинити добра́! |
|
23 Дивлюся на землю, аж ось порожне́ча та пу́стка, і на небо — й нема його світла! |
|
24 Дивлюся на го́ри, аж ось вони тру́сяться, і всі згі́р'я хита́ються! |
|
25 Дивлюся, аж ось вже немає люди́ни, і порозліта́лось все пта́ство небесне. |
|
26 Дивлюся, аж ось край родю́чий пустинею став, а міста́ його знищені всі від обличчя Господнього, від по́лум'я гніву Його́. |
|
27 Бо Госпо́дь так прорік: Спусто́шенням стане ввесь край, та кінця́ йому ще не вчиню́! |
|
28 І буде в жало́бі земля через це, і затьма́риться небо вгорі́, бо Я говорив, що заду́мав, — і не пожалую, і не відступлю́ся від то́го. |
|
29 Від гуркотне́чі їздця́ та стрільця́ побіжить усе місто, повтікають в гуща́вини й злізуть на скелі. Всі міста́ поки́нуті, і немає ніко́го, хто мешкав би в них. |
|
30 А ти, поруйно́вана, дочко Сіону, що бу́деш робити? Хоч ти зодяга́єш себе в кармази́н, хоч прикра́шуєшся золотою оздобою, хоч очі свої підмальо́вуєш фарбою, — та надаре́мно прикра́шуєшся: обриди́ли тобою коха́нці твої, — на життя твоє ва́жать вони! |
|
31 Бо чую Я крик, немов породі́ллі, чую сто́гін, мов пе́рвістки, голос Сіонської дочки, — вона стогне, зало́млює руки свої та голо́сить: „Ой, горе мені, бо попало життя моє вби́вникам!“ |
Der Prophet JeremiaKapitel 4 |
|
1 Willst du dich |
|
2 Alsdann wirst du ohne Heuchelei recht |
|
3 Denn so spricht |
|
4 Beschneidet |
|
5 Ja, dann verkündiget |
|
6 Werfet zu Zion |
|
7 Es fähret daher der Löwe |
|
8 Darum ziehet |
|
9 Zu der Zeit |
|
10 Ich aber |
|
11 Zur selbigen Zeit |
|
12 Ja, ein Wind |
|
13 Siehe, er fähret daher wie Wolken |
|
14 So wasche |
|
15 Denn es kommt |
|
16 wie die Heiden |
|
17 Sie |
|
18 Das hast du zu |
|
19 Wie ist mir |
|
20 und ein Mordgeschrei über das andere; denn das ganze Land |
|
21 Wie lange soll |
|
22 Aber mein Volk |
|
23 Ich schauete das Land |
|
24 Ich sah |
|
25 Ich sah |
|
26 Ich sah |
|
27 Denn so spricht |
|
28 Darum wird |
|
29 Alle Städte |
|
30 Was |
|
31 Denn ich höre |
ЄремiяРозділ 4 |
Der Prophet JeremiaKapitel 4 |
|
1 |
1 Willst du dich |
|
2 I якщо́ ти прися́гнеш „Як живий Господь“ правдою й правом та справедливістю, то бу́дуть Ним благословля́тись наро́ди, і хвалитись Ним бу́дуть. |
2 Alsdann wirst du ohne Heuchelei recht |
|
3 Бо так каже Господь мужам Юди та Єрусалиму: Оріть собі на цілині́, і не сійте в терни́ну! |
3 Denn so spricht |
|
4 Обрізуйтеся Господе́ві, й усу́ньте із ваших серде́ць крайні пло́ті, юдеї та ме́шканці Єрусалиму, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лю́тість, — і буде пала́ти вона, і не буде кому погаси́ти через злі ваші вчинки! |
4 Beschneidet |
|
5 Оповісті́те в Юдеї та в Єрусалимі звісті́ть та й скажіть: Засурмі́те в сурму́ у краю́! Кричіть гучни́м голосом та говоріть: Зберіться та пі́демо до міст до тверди́нних! |
5 Ja, dann verkündiget |
|
6 Підійміте прапор до Сіону, поспішайте, не станьте, бо з пі́вночі зло приведу́, і велике нещастя. |
6 Werfet zu Zion |
|
7 Лев вихо́дить із своєї гуща́вини, і той, хто нищить народи, вируша́є із місця свого́, щоб твій край оберну́ти на руїну, і спусто́шені будуть міста́ твої, так що забра́кне і ме́шканця! |
7 Es fähret daher der Löwe |
|
8 Отож, опережі́ться вере́тами, плачте та голосіть, бо лютість Господнього гніву від нас не відве́рнеться! |
8 Darum ziehet |
|
9 І ста́неться в день той, — говорить Госпо́дь, — згине розум царя і розум князі́в, і остовпі́ють священики, а пророки здиву́ються |
9 Zu der Zeit |
|
10 й скажуть: О Господи, Боже, справді обма́нений сильно наро́д цей та Єрусалим, коли казано: „Буде вам мир“, а меч доторкну́вся ось аж до душі! |
10 Ich aber |
|
11 Того ча́су наро́дові цьому та Єрусалимові сказане бу́де: Ось вітер палки́й з лисих гір на пусти́ні, на дорозі дочки́ Мого люду, — не на ві́яння й не на очи́щення він! |
11 Zur selbigen Zeit |
|
12 Та вітер сильніший від цьо́го прибу́де Мені, — і над ними Я суд прокажу́. |
12 Ja, ein Wind |
|
13 Ось він при́йде, як хмари, й як буря — його колесни́ці, від орлі́в швидші коні його́: Горе нам, бо спусто́шені бу́демо ми! |
13 Siehe, er fähret daher wie Wolken |
|
14 Обмий серце своє від лихого, о Єрусалиме, щоб був ти врято́ваний! Аж доки в тобі пробуватимуть думки́ марно́ти твоєї? |
14 So wasche |
|
15 Бо голос доно́сить із Да́ну й звіщає поги́біль з Єфре́мових гір. |
15 Denn es kommt |
|
16 Пригадайте наро́дам оце, сповісті́ть ось про Єрусалим: Приходять з далекого кра́ю його обляга́ти, і здійма́ють свій крик на юдейські міста́! |
16 wie die Heiden |
|
17 Як сторо́жа полів, навко́ло ото́чать його, бо він Мені був неслухня́ний, говорить Господь! |
17 Sie |
|
18 Дорога твоя й твої вчинки тобі це зробили, це лихо твоє: бо гірке́, бо торкнуло воно аж до серця твого́. |
18 Das hast du zu |
|
19 Ой, утро́бо моя, ти утробо моя, — я тремчу́! Біль серце стиска́є мені, і трепо́че мені моє серце! Не мо́жу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми́, гук війни! |
19 Wie ist mir |
|
20 Біда на біду приклика́ється, вся бо земля поруйно́вана буде, спусто́шені будуть знена́цька наме́ти мої, вмить — заві́си мої. |
20 und ein Mordgeschrei über das andere; denn das ganze Land |
|
21 Аж доки я бачити пра́пора буду, буду чути голос сурми́? |
21 Wie lange soll |
|
22 Тому́, що наро́д мій безглу́здий, він не знає Мене́: вони нерозумні сини й нерозва́жні вони, — мудрі вони, щоб чинити лихе, та не вміють чинити добра́! |
22 Aber mein Volk |
|
23 Дивлюся на землю, аж ось порожне́ча та пу́стка, і на небо — й нема його світла! |
23 Ich schauete das Land |
|
24 Дивлюся на го́ри, аж ось вони тру́сяться, і всі згі́р'я хита́ються! |
24 Ich sah |
|
25 Дивлюся, аж ось вже немає люди́ни, і порозліта́лось все пта́ство небесне. |
25 Ich sah |
|
26 Дивлюся, аж ось край родю́чий пустинею став, а міста́ його знищені всі від обличчя Господнього, від по́лум'я гніву Його́. |
26 Ich sah |
|
27 Бо Госпо́дь так прорік: Спусто́шенням стане ввесь край, та кінця́ йому ще не вчиню́! |
27 Denn so spricht |
|
28 І буде в жало́бі земля через це, і затьма́риться небо вгорі́, бо Я говорив, що заду́мав, — і не пожалую, і не відступлю́ся від то́го. |
28 Darum wird |
|
29 Від гуркотне́чі їздця́ та стрільця́ побіжить усе місто, повтікають в гуща́вини й злізуть на скелі. Всі міста́ поки́нуті, і немає ніко́го, хто мешкав би в них. |
29 Alle Städte |
|
30 А ти, поруйно́вана, дочко Сіону, що бу́деш робити? Хоч ти зодяга́єш себе в кармази́н, хоч прикра́шуєшся золотою оздобою, хоч очі свої підмальо́вуєш фарбою, — та надаре́мно прикра́шуєшся: обриди́ли тобою коха́нці твої, — на життя твоє ва́жать вони! |
30 Was |
|
31 Бо чую Я крик, немов породі́ллі, чую сто́гін, мов пе́рвістки, голос Сіонської дочки, — вона стогне, зало́млює руки свої та голо́сить: „Ой, горе мені, бо попало життя моє вби́вникам!“ |
31 Denn ich höre |