ЄремiяРозділ 26 |
|
1 |
|
2 „Так говорить Господь: Стань на подві́р'ї Господнього дому, і будеш говорити всім Юдиним містам, що прихо́дять на поклі́н до Господнього дому, усі ті слова, що Я наказав був тобі, щоб до них говорити, — не вбав ані сло́ва. |
|
3 Може почують вони, і ве́рнуться кожен зо своєї злої дороги, й Я пожалую щодо зла, яке ду́маю вчинити їм через злі їхні вчи́нки! |
|
4 І скажеш до них: Так говорить Господь: Якщо ви не бу́дете прислу́хуватися до Мене, щоб ходити за Зако́ном Моїм, якого Я дав вам, |
|
5 щоб прислу́хуватися до слів Моїх рабів пророків, яких Я посилаю до вас рано та пізно, та не слу́хали ви, |
|
6 то вчиню́ з оцим домом, як з Шіло́, а місто це дам на прокля́ття для всіх наро́дів землі“. |
|
7 І чули священики, і пророки, і ввесь наро́д Єремію, що говорив ці слова в Господньому домі. |
|
8 |
|
9 На́що пророкував ти Господнім Ім'я́м, кажучи: Як Шіло́, буде дім цей, а місто це буде зруйно́ване, так що не буде в ньому ме́шканця?“ І зібрався ввесь народ проти Єремії в Господньому домі. |
|
10 І почули ці слова Юдині князі, і відійшли з царсько́го дому до дому Господнього, і сіли при вході до ново́ї Господньої брами. |
|
11 І сказали священики та пророки до князі́в та до всього народу, говорячи: „Присуд смерти цьому́ чоловікові, бо він пророкував проти цього міста, як ви чули своїми ву́хами!“ |
|
12 І сказав Єремія до всіх князі́в і до всього наро́ду, говорячи: „Господь послав мене пророкувати проти цього дому, і проти цього міста всі ті слова́, що ви чули. |
|
13 А тепер поліпші́ть ваші доро́ги та ваші чи́ни, і слухайтеся голосу Господа, вашого Бога, то пожалує Господь щодо зла, яке говорив був на вас. |
|
14 А я — ось я в вашій руці: робіть мені як добре, і як правдиве в ваших оча́х! |
|
15 Тільки справді пізна́єте ви, якщо ви вб'єте мене, що ви невинну кров спрова́дите на себе й на це місто та на ме́шканців його, бо Господь справді послав мене до вас говорити в ваші ву́ха всі ці слова́.“ |
|
16 І сказали князі та ввесь наро́д до священиків та до пророків: „Цей чоловік не підлягає присуду смерти, бо він говорив до нас Ім'я́м Господа, нашого Бога!“ |
|
17 І встали люди зо старши́х кра́ю, і сказали до всього збору наро́ду, гово́рячи: |
|
18 „Міхей з Мораші пророкував за днів Єзекії, царя Юдиного, і сказав до всьо́го юдейського наро́ду, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Сіон, як те поле, зао́раний буде, а Єрусалим за румо́вища стане, а гора цього храму — підгі́рками лісу. |
|
19 Чи справді забив його Єзекія, цар Юдин, та ввесь Юда? Чи ж він не побоявся Господа, і не зла́годив Господнього лиця? І Господь пожалував щодо того зла, яке говорив був на них. А ми вчинимо таке велике зло на свої душі? |
|
20 |
|
21 І почув був слова́ його цар Єгояким, і всі ли́царі його та всі князі́; і шукав цар способу забити його. І почув це Урійя, і злякався, й утік, і прийшов до Єгипту. |
|
22 I послав цар Єгояким людей до Єгипту, — Елнатана, Ахборового сина, і людей з ним до Єгипту. |
|
23 І вони ви́вели Урійю з Єгипту, і привели́ його до царя Єгоякима, а той ударив його мечем, а трупа його кинув до гробі́в про́стих людей“. |
|
24 Але рука Ахикама, Шаханового сина, була з Єремією, щоб не дати його в руку наро́ду забити його. |
Книга пророка ИеремииГлава 26 |
|
1 |
|
2 Господь сказал: |
|
3 Может быть, они послушаются и подчинятся вести Моей. Может быть, они перестанут совершать зло, и тогда Я изменю Своё решение наказать их за всё то зло, что совершили они. |
|
4 Ты скажешь так: „Я дал вам Мои заветы, вы должны подчиниться и следовать Моему учению. |
|
5 Вы должны слушать то, что слуги Мои, пророки, вам говорят. Я посылал к вам пророков, но вы не слушали их. |
|
6 Если вы Мне не подчинитесь, Я сделаю с храмом Моим в Иерусалиме то же, что со святым шатром в Силоме. Люди во всём мире будут вспоминать Иерусалим, когда будут просить несчастий другим городам”». |
|
7 |
|
8 Иеремия сказал всё, что повелел ему Господь. Затем священники, пророки и народ схватили Иеремию и сказали: |
|
9 Как мог ты проповедовать такое от имени Господа? Как ты осмелился сказать, что этот храм будет уничтожен, как и в Силоме? Как осмелился ты сказать, что Иерусалим станет необитаемой пустыней?» |
|
10 |
|
11 И сказали священники и пророки властителям и всему народу: |
|
12 |
|
13 Изменитесь: начните делать добро и подчинитесь Господу Богу вашему! Если вы так сделаете, Господь изменит Своё решение и не сделает ничего из того, что обещал. |
|
14 Я же в ваших руках, поэтому делайте со мной то, что вам кажется справедливым. |
|
15 Но если вы убьёте меня, то знайте, что вы будете виноваты в убийстве невинного человека и тогда сделаете этот город и всех жителей виновными. Господь меня действительно послал к вам, и весть, которую вы слышали, действительно от Господа». |
|
16 |
|
17 Тогда несколько старейшин встали и обратились к народу: |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 Царь Иоаким, его воины и правители Иудеи услышали Урию, и, рассердившись, царь хотел убить Урию, но Урия узнал об этом и бежал в Египет. |
|
22 Но царь Иоаким послал Елнафана, сына Ахбора, с людьми в Египет. |
|
23 Они привели Урию из Египта к царю Иоакиму, который приказал убить Урию мечом, а его тело бросить на кладбище бедняков. |
|
24 |
ЄремiяРозділ 26 |
Книга пророка ИеремииГлава 26 |
|
1 |
1 |
|
2 „Так говорить Господь: Стань на подві́р'ї Господнього дому, і будеш говорити всім Юдиним містам, що прихо́дять на поклі́н до Господнього дому, усі ті слова, що Я наказав був тобі, щоб до них говорити, — не вбав ані сло́ва. |
2 Господь сказал: |
|
3 Може почують вони, і ве́рнуться кожен зо своєї злої дороги, й Я пожалую щодо зла, яке ду́маю вчинити їм через злі їхні вчи́нки! |
3 Может быть, они послушаются и подчинятся вести Моей. Может быть, они перестанут совершать зло, и тогда Я изменю Своё решение наказать их за всё то зло, что совершили они. |
|
4 І скажеш до них: Так говорить Господь: Якщо ви не бу́дете прислу́хуватися до Мене, щоб ходити за Зако́ном Моїм, якого Я дав вам, |
4 Ты скажешь так: „Я дал вам Мои заветы, вы должны подчиниться и следовать Моему учению. |
|
5 щоб прислу́хуватися до слів Моїх рабів пророків, яких Я посилаю до вас рано та пізно, та не слу́хали ви, |
5 Вы должны слушать то, что слуги Мои, пророки, вам говорят. Я посылал к вам пророков, но вы не слушали их. |
|
6 то вчиню́ з оцим домом, як з Шіло́, а місто це дам на прокля́ття для всіх наро́дів землі“. |
6 Если вы Мне не подчинитесь, Я сделаю с храмом Моим в Иерусалиме то же, что со святым шатром в Силоме. Люди во всём мире будут вспоминать Иерусалим, когда будут просить несчастий другим городам”». |
|
7 І чули священики, і пророки, і ввесь наро́д Єремію, що говорив ці слова в Господньому домі. |
7 |
|
8 |
8 Иеремия сказал всё, что повелел ему Господь. Затем священники, пророки и народ схватили Иеремию и сказали: |
|
9 На́що пророкував ти Господнім Ім'я́м, кажучи: Як Шіло́, буде дім цей, а місто це буде зруйно́ване, так що не буде в ньому ме́шканця?“ І зібрався ввесь народ проти Єремії в Господньому домі. |
9 Как мог ты проповедовать такое от имени Господа? Как ты осмелился сказать, что этот храм будет уничтожен, как и в Силоме? Как осмелился ты сказать, что Иерусалим станет необитаемой пустыней?» |
|
10 І почули ці слова Юдині князі, і відійшли з царсько́го дому до дому Господнього, і сіли при вході до ново́ї Господньої брами. |
10 |
|
11 І сказали священики та пророки до князі́в та до всього народу, говорячи: „Присуд смерти цьому́ чоловікові, бо він пророкував проти цього міста, як ви чули своїми ву́хами!“ |
11 И сказали священники и пророки властителям и всему народу: |
|
12 І сказав Єремія до всіх князі́в і до всього наро́ду, говорячи: „Господь послав мене пророкувати проти цього дому, і проти цього міста всі ті слова́, що ви чули. |
12 |
|
13 А тепер поліпші́ть ваші доро́ги та ваші чи́ни, і слухайтеся голосу Господа, вашого Бога, то пожалує Господь щодо зла, яке говорив був на вас. |
13 Изменитесь: начните делать добро и подчинитесь Господу Богу вашему! Если вы так сделаете, Господь изменит Своё решение и не сделает ничего из того, что обещал. |
|
14 А я — ось я в вашій руці: робіть мені як добре, і як правдиве в ваших оча́х! |
14 Я же в ваших руках, поэтому делайте со мной то, что вам кажется справедливым. |
|
15 Тільки справді пізна́єте ви, якщо ви вб'єте мене, що ви невинну кров спрова́дите на себе й на це місто та на ме́шканців його, бо Господь справді послав мене до вас говорити в ваші ву́ха всі ці слова́.“ |
15 Но если вы убьёте меня, то знайте, что вы будете виноваты в убийстве невинного человека и тогда сделаете этот город и всех жителей виновными. Господь меня действительно послал к вам, и весть, которую вы слышали, действительно от Господа». |
|
16 І сказали князі та ввесь наро́д до священиків та до пророків: „Цей чоловік не підлягає присуду смерти, бо він говорив до нас Ім'я́м Господа, нашого Бога!“ |
16 |
|
17 І встали люди зо старши́х кра́ю, і сказали до всього збору наро́ду, гово́рячи: |
17 Тогда несколько старейшин встали и обратились к народу: |
|
18 „Міхей з Мораші пророкував за днів Єзекії, царя Юдиного, і сказав до всьо́го юдейського наро́ду, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Сіон, як те поле, зао́раний буде, а Єрусалим за румо́вища стане, а гора цього храму — підгі́рками лісу. |
18 |
|
19 Чи справді забив його Єзекія, цар Юдин, та ввесь Юда? Чи ж він не побоявся Господа, і не зла́годив Господнього лиця? І Господь пожалував щодо того зла, яке говорив був на них. А ми вчинимо таке велике зло на свої душі? |
19 |
|
20 |
20 |
|
21 І почув був слова́ його цар Єгояким, і всі ли́царі його та всі князі́; і шукав цар способу забити його. І почув це Урійя, і злякався, й утік, і прийшов до Єгипту. |
21 Царь Иоаким, его воины и правители Иудеи услышали Урию, и, рассердившись, царь хотел убить Урию, но Урия узнал об этом и бежал в Египет. |
|
22 I послав цар Єгояким людей до Єгипту, — Елнатана, Ахборового сина, і людей з ним до Єгипту. |
22 Но царь Иоаким послал Елнафана, сына Ахбора, с людьми в Египет. |
|
23 І вони ви́вели Урійю з Єгипту, і привели́ його до царя Єгоякима, а той ударив його мечем, а трупа його кинув до гробі́в про́стих людей“. |
23 Они привели Урию из Египта к царю Иоакиму, который приказал убить Урию мечом, а его тело бросить на кладбище бедняков. |
|
24 Але рука Ахикама, Шаханового сина, була з Єремією, щоб не дати його в руку наро́ду забити його. |
24 |