Библия - Обещанное Восстановление

Приповiстi

Розділ 30

1 Слова́ Агу́ра, Яке́євого сина, массе́янина: „Слово мужчи́ни: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, — і змучився я!

2 Бо ду́маю, що немудріший за кожного я, і не маю я лю́дського розуму,

3 і не навчився я мудрости, і не знаю пізна́ння святих....

4 Хто на небо ввійшов — і зійшов? Хто у жме́ні Свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кі́нці землі? Яке Йме́ння Його, і яке Йме́ння Сина Його, коли знаєш?

5 Кожне Боже слово очи́щене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.

6 До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомо́вцем не став ти.

7 Двох речей я від Тебе просив, — не відмов мені, поки помру́:

8 віддали́ Ти від мене марно́ту та слово брехли́ве, убо́зтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для ме́не призна́ченим,

9 щоб я не переси́тився та й не відрікся, і не сказав: „Хто Госпо́дь?“ і щоб я не збіднів і не крав, і не знева́жив Ім'я́ мого Бога.

10 Раба не обмовля́й перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.

11 Оце поколі́ння, що батька свого проклинає, і не́ньки своєї не благословляє,

12 покоління, що чисте в оча́х своїх, та від бруду свого не обмите,

13 покоління, — які го́рдісні очі його, а пові́ки його як підне́слися!

14 Покоління, що в нього мечі — його зуби, а гострі ножі — його ще́лепи, щоб поже́рти убогих із кра́ю й нужде́нних з землі!

15 Дві дочки́ в кровоже́рця: „Дай, дай!“ Оці три не наси́тяться, чотири не скажуть „до́сить":

16 шео́л та утро́ба неплідна, водою земля не наси́титься, і не скаже „до́сить“ огонь!

17 Око, що з батька сміється й пого́рджує по́слухом матері, — нехай ви́дзьобають його кру́ки пото́чні, і нехай орленя́та його пожеру́ть!

18 Три речі оці дивови́жні для мене, і чотири, яких я не знаю:

19 дорога орли́на в повітрі, дорога змії́на на скелі, корабельна дорога в сере́дині моря, і дорога мужчи́ни при дівчині!..

20 Така ось дорога блудли́вої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла́: „Не вчинила я злого!“

21 Трясе́ться земля під трьома, і під чотирма́, яких зне́сти не може вона:

22 під рабом, коли він зацарю́є, і під нерозумним, як хліба наїсться,

23 під розпу́стницею, коли взята за жінку, і неві́льницею, коли вижене пані свою́!..

24 Оці ось чотири малі на землі, та вони ве́льми мудрі:

25 мура́шки, — не сильний наро́д, та пожи́ву свою загото́влюють літом;

26 борсуки́, — люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;

27 немає царя в сарани́, — але вся вона в стро́ї бойо́вім вихо́дить;

28 паву́к тільки ла́пками пнеться, та він і в пала́тах царськи́х!

29 Добре ступають ці троє, і добре хо́дять чотири:

30 лев, найсильніший поміж звірино́ю, який не вступа́ється ні перед ким,

31 осі́дланий кінь, і козел, та той цар, що з ним ві́йсько!

32 Якщо ти допусти́вся глупо́ти пихою, й якщо заміря́єш лихе, — то руку на уста!

33 Бо збива́ння молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку“.

Книга притчей Соломоновых

Глава 30

1 Слова Агура, сына Яке, собирателя пословиц. Сказал сей муж: «Я изнемог, о Боже, я изнемог, о Боже, обессилел!

2 Я безрассуден, и нет глупей меня, нет во мне разуменья человеческого.

3 Мудрости я не выучился, не познал, не постиг Святого.

4 Кто восходил на небеса или сходил с небес? Кто ветер в пригоршне удержал? Кто завернул пучину в свое одеяние? И кто установил все пределы земли? Как его имя? Какое имя у сына его? Скажи, если знаешь…»

5 Всякое слово Бога огнем испытано, Он — щит для тех, кто в Нем прибежище находит.

6 К словам Его ничего не прибавляй, чтобы Бог не обличил тебя и ты не оказался перед Ним лжецом.

7 Двух вещей у Тебя прошу, не откажи мне, пока я еще не умер:

8 лицемерие и ложь от меня удали, не давай мне ни бедности, ни богатства, хлебом насущным меня питай,

9 чтоб, пресытившись, не отверг Тебя, не сказал: «Кто такой ГОСПОДЬ?», а впав в нищету, не стал бы воровать и кощунствовать, бесчестя имя Бога моего.

10 Не злословь раба перед хозяином, иначе проклянет он тебя, и на тебя вина ляжет.

11 Есть люди, что клянут своих отцов и родных матерей не благословляют.

12 Есть такие, что мнят себя чистыми, а от собственного кала не отмыты.

13 Есть такие, что смотрят надменно, взгляды свысока бросают!

14 Это — племя, чьи зубы — мечи, челюсти — словно отточенный нож, чтоб поглотить бедняка на земле, нищего — средь людей.

15 Две дочери у пиявки: «Дай! Дай!» Три вещи в этом мире ненасытны, да и четвертая никогда не скажет: «Довольно!»

16 Шеол и бесплодная утроба, земля, что водой никак не насытится, и огонь, который никогда не скажет: «Довольно!»

17 Глаза тех, что над отцом глумятся и послушанием матери пренебрегают, — выклюет их ворон, что живет в долине, сожрут молодые стервятники.

18 Три вещи для меня непостижимы, даже четыре, которых мне не понять:

19 путь орла в небе, путь змеи на скале, путь корабля среди моря, и путь мужчины к сердцу девушки.

20 Путь жены прелюбодейной таков — наестся она, губы утрет и скажет: «Ничего худого я не сделала!»

21 От трех вещей земля содрогнется, четыре — она не вынесет:

22 раба, который воцарился, негодного человека, который ест досыта,

23 женщину злобную, что замуж вышла, и служанку, что выгнала свою госпожу.

24 Вот четверо на земле неимоверно малы, но они — мудрейшие из мудрых.

25 Среди них муравьи — народ не сильный, а запасы свои они собирают с лета.

26 Даманы — народ не могучий, а дома свои они строят на скалах.

27 Саранча — нет у нее царя, а выступает она вся, как единое войско.

28 Ящерка — может уместиться в ладони, а в царских чертогах бывает.

29 У трех величавый шаг, у четырех величавая поступь:

30 у льва, сильнейшего средь зверей, — ни перед кем он не отступит;

31 у петуха-задиры, у козла и у царя, перед которым никто не устоит.

32 Если ты превознесся и поступил постыдно, если недоброе задумывал — руку положи на уста!

33 Ведь когда молоко взбивают, получается масло, по носу бьют — льется кровь, а вспышка гнева разжигает раздор.

Приповiстi Розділ 30	Книга притчей Соломоновых Глава 30
1 Слова́ Агу́ра, Яке́євого сина, массе́янина: „Слово мужчи́ни: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, — і змучився я!	1 Слова Агура, сына Яке, собирателя пословиц. Сказал сей муж: «Я изнемог, о Боже, я изнемог, о Боже, обессилел!
2 Бо ду́маю, що немудріший за кожного я, і не маю я лю́дського розуму,	2 Я безрассуден, и нет глупей меня, нет во мне разуменья человеческого.
3 і не навчився я мудрости, і не знаю пізна́ння святих....	3 Мудрости я не выучился, не познал, не постиг Святого.
4 Хто на небо ввійшов — і зійшов? Хто у жме́ні Свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кі́нці землі? Яке Йме́ння Його, і яке Йме́ння Сина Його, коли знаєш?	4 Кто восходил на небеса или сходил с небес? Кто ветер в пригоршне удержал? Кто завернул пучину в свое одеяние? И кто установил все пределы земли? Как его имя? Какое имя у сына его? Скажи, если знаешь…»
5 Кожне Боже слово очи́щене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.	5 Всякое слово Бога огнем испытано, Он — щит для тех, кто в Нем прибежище находит.
6 До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомо́вцем не став ти.	6 К словам Его ничего не прибавляй, чтобы Бог не обличил тебя и ты не оказался перед Ним лжецом.
7 Двох речей я від Тебе просив, — не відмов мені, поки помру́:	7 Двух вещей у Тебя прошу, не откажи мне, пока я еще не умер:
8 віддали́ Ти від мене марно́ту та слово брехли́ве, убо́зтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для ме́не призна́ченим,	8 лицемерие и ложь от меня удали, не давай мне ни бедности, ни богатства, хлебом насущным меня питай,
9 щоб я не переси́тився та й не відрікся, і не сказав: „Хто Госпо́дь?“ і щоб я не збіднів і не крав, і не знева́жив Ім'я́ мого Бога.	9 чтоб, пресытившись, не отверг Тебя, не сказал: «Кто такой ГОСПОДЬ?», а впав в нищету, не стал бы воровать и кощунствовать, бесчестя имя Бога моего.
10 Раба не обмовля́й перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.	10 Не злословь раба перед хозяином, иначе проклянет он тебя, и на тебя вина ляжет.
11 Оце поколі́ння, що батька свого проклинає, і не́ньки своєї не благословляє,	11 Есть люди, что клянут своих отцов и родных матерей не благословляют.
12 покоління, що чисте в оча́х своїх, та від бруду свого не обмите,	12 Есть такие, что мнят себя чистыми, а от собственного кала не отмыты.
13 покоління, — які го́рдісні очі його, а пові́ки його як підне́слися!	13 Есть такие, что смотрят надменно, взгляды свысока бросают!
14 Покоління, що в нього мечі — його зуби, а гострі ножі — його ще́лепи, щоб поже́рти убогих із кра́ю й нужде́нних з землі!	14 Это — племя, чьи зубы — мечи, челюсти — словно отточенный нож, чтоб поглотить бедняка на земле, нищего — средь людей.
15 Дві дочки́ в кровоже́рця: „Дай, дай!“ Оці три не наси́тяться, чотири не скажуть „до́сить":	15 Две дочери у пиявки: «Дай! Дай!» Три вещи в этом мире ненасытны, да и четвертая никогда не скажет: «Довольно!»
16 шео́л та утро́ба неплідна, водою земля не наси́титься, і не скаже „до́сить“ огонь!	16 Шеол и бесплодная утроба, земля, что водой никак не насытится, и огонь, который никогда не скажет: «Довольно!»
17 Око, що з батька сміється й пого́рджує по́слухом матері, — нехай ви́дзьобають його кру́ки пото́чні, і нехай орленя́та його пожеру́ть!	17 Глаза тех, что над отцом глумятся и послушанием матери пренебрегают, — выклюет их ворон, что живет в долине, сожрут молодые стервятники.
18 Три речі оці дивови́жні для мене, і чотири, яких я не знаю:	18 Три вещи для меня непостижимы, даже четыре, которых мне не понять:
19 дорога орли́на в повітрі, дорога змії́на на скелі, корабельна дорога в сере́дині моря, і дорога мужчи́ни при дівчині!..	19 путь орла в небе, путь змеи на скале, путь корабля среди моря, и путь мужчины к сердцу девушки.
20 Така ось дорога блудли́вої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла́: „Не вчинила я злого!“	20 Путь жены прелюбодейной таков — наестся она, губы утрет и скажет: «Ничего худого я не сделала!»
21 Трясе́ться земля під трьома, і під чотирма́, яких зне́сти не може вона:	21 От трех вещей земля содрогнется, четыре — она не вынесет:
22 під рабом, коли він зацарю́є, і під нерозумним, як хліба наїсться,	22 раба, который воцарился, негодного человека, который ест досыта,
23 під розпу́стницею, коли взята за жінку, і неві́льницею, коли вижене пані свою́!..	23 женщину злобную, что замуж вышла, и служанку, что выгнала свою госпожу.
24 Оці ось чотири малі на землі, та вони ве́льми мудрі:	24 Вот четверо на земле неимоверно малы, но они — мудрейшие из мудрых.
25 мура́шки, — не сильний наро́д, та пожи́ву свою загото́влюють літом;	25 Среди них муравьи — народ не сильный, а запасы свои они собирают с лета.
26 борсуки́, — люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;	26 Даманы — народ не могучий, а дома свои они строят на скалах.
27 немає царя в сарани́, — але вся вона в стро́ї бойо́вім вихо́дить;	27 Саранча — нет у нее царя, а выступает она вся, как единое войско.
28 паву́к тільки ла́пками пнеться, та він і в пала́тах царськи́х!	28 Ящерка — может уместиться в ладони, а в царских чертогах бывает.
29 Добре ступають ці троє, і добре хо́дять чотири:	29 У трех величавый шаг, у четырех величавая поступь:
30 лев, найсильніший поміж звірино́ю, який не вступа́ється ні перед ким,	30 у льва, сильнейшего средь зверей, — ни перед кем он не отступит;
31 осі́дланий кінь, і козел, та той цар, що з ним ві́йсько!	31 у петуха-задиры, у козла и у царя, перед которым никто не устоит.
32 Якщо ти допусти́вся глупо́ти пихою, й якщо заміря́єш лихе, — то руку на уста!	32 Если ты превознесся и поступил постыдно, если недоброе задумывал — руку положи на уста!
33 Бо збива́ння молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку“.	33 Ведь когда молоко взбивают, получается масло, по носу бьют — льется кровь, а вспышка гнева разжигает раздор.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Приповiстi

Розділ 30

Книга притчей Соломоновых

Глава 30

Приповiстi

Розділ 30

Книга притчей Соломоновых

Глава 30

Старий завіт

Новий завіт

Приповiстi

Розділ 30

Книга притчей Соломоновых

Глава 30

Приповiстi

Розділ 30

Книга притчей Соломоновых

Глава 30

Старий
завіт

Новий
завіт