PsalmsPsalm 18 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
|
34 |
|
35 |
|
36 |
|
37 |
|
38 |
|
39 |
|
40 |
|
41 |
|
42 |
|
43 |
|
44 |
|
45 |
|
46 |
|
47 |
|
48 |
|
49 |
|
50 |
ПсалмиПсалом 18 |
|
1 |
|
2 Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозві́д. |
|
3 Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку, — |
|
4 без мови й без слів, не чутни́й їхній голос, |
|
5 та по ці́лій землі пішов ві́дголос їхній, і до кра́ю вселе́нної їхні слова́! Для сонця наме́та поставив у них, — |
|
6 а воно, немов той молоди́й, що вихо́дить із-під балдахи́ну свого, — воно ті́шиться, мов той герой, щоб пробігти дорогу! |
|
7 Вихід його́ з краю неба, а о́біг його — аж на кі́нці його, і від спеки його ніщо не захова́ється. |
|
8 Господній Зако́н досконалий, — він змі́цнює душу. Свідчення Господа певне, — воно недосві́дченого умудряє. |
|
9 Справедливі Господні накази, бо серце вони звеселя́ють. Заповідь Господа чиста, — вона очі просвітлює. |
|
10 Страх Господа чистий, — він навіки стоїть. При́суди Господа — правда, вони справедливі всі ра́зом, |
|
11 дорожчі вони понад золото і понад бе́зліч щирого золота, і солодші за мед і за сік щільнико́вий, — |
|
12 і раб Твій у них бережки́й, а в дотри́манні їх — нагорода велика. |
|
13 А по́милки хто зрозуміє? Від таємних очисть Ти мене, |
|
14 і від сваві́льців Свого раба захова́й, нехай не панують вони надо мною, тоді непорочним я буду, і від провини великої буду очи́щений. |
|
15 Нехай бу́дуть із волі Твоє́ї слова́ моїх уст, а думки́ мого серця — перед лицем Твоїм, Господи, скеле моя й мій Спасителю! |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
|
34 |
|
35 |
|
36 |
|
37 |
|
38 |
|
39 |
|
40 |
|
41 |
|
42 |
|
43 |
|
44 |
|
45 |
|
46 |
|
47 |
|
48 |
|
49 |
|
50 |
PsalmsPsalm 18 |
ПсалмиПсалом 18 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозві́д. |
|
3 |
3 Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку, — |
|
4 |
4 без мови й без слів, не чутни́й їхній голос, |
|
5 |
5 та по ці́лій землі пішов ві́дголос їхній, і до кра́ю вселе́нної їхні слова́! Для сонця наме́та поставив у них, — |
|
6 |
6 а воно, немов той молоди́й, що вихо́дить із-під балдахи́ну свого, — воно ті́шиться, мов той герой, щоб пробігти дорогу! |
|
7 |
7 Вихід його́ з краю неба, а о́біг його — аж на кі́нці його, і від спеки його ніщо не захова́ється. |
|
8 |
8 Господній Зако́н досконалий, — він змі́цнює душу. Свідчення Господа певне, — воно недосві́дченого умудряє. |
|
9 |
9 Справедливі Господні накази, бо серце вони звеселя́ють. Заповідь Господа чиста, — вона очі просвітлює. |
|
10 |
10 Страх Господа чистий, — він навіки стоїть. При́суди Господа — правда, вони справедливі всі ра́зом, |
|
11 |
11 дорожчі вони понад золото і понад бе́зліч щирого золота, і солодші за мед і за сік щільнико́вий, — |
|
12 |
12 і раб Твій у них бережки́й, а в дотри́манні їх — нагорода велика. |
|
13 |
13 А по́милки хто зрозуміє? Від таємних очисть Ти мене, |
|
14 |
14 і від сваві́льців Свого раба захова́й, нехай не панують вони надо мною, тоді непорочним я буду, і від провини великої буду очи́щений. |
|
15 |
15 Нехай бу́дуть із волі Твоє́ї слова́ моїх уст, а думки́ мого серця — перед лицем Твоїм, Господи, скеле моя й мій Спасителю! |
|
16 |
16 |
|
17 |
17 |
|
18 |
18 |
|
19 |
19 |
|
20 |
20 |
|
21 |
21 |
|
22 |
22 |
|
23 |
23 |
|
24 |
24 |
|
25 |
25 |
|
26 |
26 |
|
27 |
27 |
|
28 |
28 |
|
29 |
29 |
|
30 |
30 |
|
31 |
31 |
|
32 |
32 |
|
33 |
33 |
|
34 |
34 |
|
35 |
35 |
|
36 |
36 |
|
37 |
37 |
|
38 |
38 |
|
39 |
39 |
|
40 |
40 |
|
41 |
41 |
|
42 |
42 |
|
43 |
43 |
|
44 |
44 |
|
45 |
45 |
|
46 |
46 |
|
47 |
47 |
|
48 |
48 |
|
49 |
49 |
|
50 |
50 |