Библия - Обещанное Восстановление

Начало

Глава 42

1 Когда Якуб узнал, что в Египте есть зерно, он сказал сыновьям: – Что вы смотрите друг на друга?

2 И продолжил: – Я слышал, что в Египте есть зерно. Идите и купите его там для нас, чтобы мы выжили и не погибли.

3 Десять братьев Юсуфа отправились в Египет, чтобы купить зерна,

4 но Вениамина, брата Юсуфа, Якуб не отпустил с остальными, потому что боялся, как бы с ним не случилось беды.

5 Так среди многих других и сыновья Исраила пришли покупать зерно, потому что в земле Ханаана был голод.

6 Юсуф правил всей страной; он и продавал зерно народу по всему Египту, и когда братья Юсуфа пришли, они поклонились ему лицом до земли.

7 Как только Юсуф увидел братьев, он сразу узнал их, но притворился незнакомцем и заговорил с ними сурово. – Откуда вы пришли? – спросил он. – Из земли Ханаана, чтобы купить еды, – ответили они.

8 Юсуф узнал своих братьев, но они не узнали его.

9 Он вспомнил свои сны про них и сказал: – Вы шпионы! Вы пришли высмотреть уязвимые места в нашей земле.

10 – Что ты, господин, – ответили они, – твои рабы пришли купить еды.

11 Мы все сыновья одного отца. Твои рабы честные люди, не шпионы.

12 Он сказал им: – Нет, вы пришли высмотреть, где в нашей земле уязвимые места.

13 Но они ответили: – Рабов твоих было двенадцать братьев, сыновей одного отца, который живёт в земле Ханаана. Младший и сейчас с отцом, а одного больше нет.

14 Юсуф сказал им: – Я же сказал, что вы – шпионы!

15 И вот как я вас проверю: клянусь жизнью фараона, вы не уйдёте отсюда, пока не придёт сюда ваш младший брат.

16 Пошлите одного из вас за братом, а остальные будут сидеть в темнице. Так я проверю ваши слова – правду ли вы мне говорите. Если нет, то верно, как и то, что жив фараон, – вы шпионы!

17 И он отдал их всех под стражу на три дня.

18 На третий день Юсуф сказал им: – Сделайте, что я скажу, и будете жить, потому что я боюсь Всевышнего.

19 Если вы честные люди, пусть один из вас останется здесь в темнице, а остальные пойдут и отнесут зерно вашим голодающим семьям.

20 Но вы должны привести ко мне вашего младшего брата, чтобы ваши слова подтвердились, и вы остались в живых. Так они и сделали.

21 Они сказали друг другу: – Ясно, что мы терпим наказание за нашего брата. Мы видели его отчаяние, когда он умолял нас, но мы не стали слушать, и вот нас постигла эта беда.

22 Рувим ответил: – Я же говорил вам – не грешите против мальчика, но вы не послушали! Теперь наступает расплата за его кровь.

23 Они и не думали, что Юсуф понимает их, потому что он говорил с ними через переводчика.

24 Он отвернулся от них и заплакал, потом снова повернулся и заговорил с ними. Он взял от них Шимона и связал его у них на глазах.

25 Юсуф приказал наполнить их сумки зерном, положить серебро каждого из них обратно ему в мешок и дать им запасов на дорогу; так и было исполнено.

26 Они погрузили зерно на ослов и отправились в путь.

27 Когда они остановились на ночлег, один из них развязал мешок, чтобы взять корм для осла, и увидел в отверстии мешка своё серебро.

28 – Моё серебро вернулось! – сказал он братьям. – Вот оно, в моём мешке. Сердце у них замерло; они в страхе повернулись друг к другу и сказали: – Что это сделал с нами Всевышний?

29 Придя к своему отцу Якубу в землю Ханаана, они рассказали ему обо всём, что с ними случилось. Они сказали:

30 – Человек, который правит той землёй, говорил с нами сурово и принял нас за шпионов.

31 Но мы сказали ему: «Мы честные люди, не шпионы.

32 Нас было двенадцать братьев, сыновей одного отца. Одного больше нет, а младший сейчас с отцом в Ханаане».

33 Тогда человек, который правит той землёй, сказал нам: «Вот как я узнаю, честные вы люди или нет: оставьте одного брата здесь со мной, возьмите еды для ваших голодающих семей и идите своей дорогой;

34 но приведите ко мне вашего младшего брата – так я узнаю, что вы не шпионы, а честные люди. Тогда я отдам вам вашего брата и позволю торговать в этой земле».

35 Разбирая мешки, каждый обнаружил там свой узелок с серебром. Увидев серебро, и они, и их отец испугались.

36 Якуб сказал им: – Вы лишили меня детей. Юсуфа больше нет, и Шимона больше нет, а теперь вы хотите взять Вениамина. Всё обернулось против меня!

37 Рувим сказал отцу: – Предай смерти обоих моих сыновей, если я не приведу его назад к тебе. Поручи его моей заботе, и я приведу его обратно.

38 Но Якуб ответил: – Мой сын не пойдёт туда с тобой; его родной брат мёртв, из детей Рахили он остался один. Если в пути с ним случится беда, то этой скорбью вы сведёте мою седую голову в могилу. .

Буття

Розділ 42

1 А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: „Пощо ви споглядаєте один на о́дного?“

2 І сказав він: „Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, — і будемо жити, і не помремо“.

3 І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту.

4 А Веніями́на, Йо́сипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: „Щоб не спіткало його яке нещастя!“

5 І прибули Ізра́їлеві сини купити хліба разом з іншими, що прихо́дили, бо був голод у Краї ханаанськім.

6 А Йосип — він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули́ Йо́сипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.

7 І побачив Йо́сип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: „Звідкіля прибули́ ви?“ А вони відказали: „З ханаанського Кра́ю купити їжі“.

8 І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його.

9 І згадав Йосип сни, що про них йому снились були́. І сказав він до них: „Ви шпигуни́! Ви́ прибули́ підглянути слабі місця цієї землі“.

10 А вони відказали йому: „Ні, пане мій, а раби твої прибули́ купити їжі.

11 Ми всі — сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були́ шпигунами!“

12 Він же промовив до них: „Ні, — бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!“

13 А вони відказали: „Дванадцятеро твоїх рабів — брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема“.

14 І промовив їм Йо́сип: „Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни.

15 Оцим ви будете ви́пробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не при́йде сюди наймолодший ваш брат!

16 Пошліть з-поміж себе одно́го, і нехай ві́зьме вашого брата, а ви бу́дете ув'язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, — клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!“

17 І він забрав їх під варту на три дні.

18 А третього дня Йо́сип промовив до них: „Зробіть це — і живіть. Я Бога боюся,

19 якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів.

20 А свого наймолодшого брата приведіть до мене, — і бу́дуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте“. І вони зробили так.

21 І говорили вони один о́дному: „Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали. Тому то прийшло це нещастя на нас!“

22 І відповів їм Руви́м, говорячи: „Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хло́пця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається“

23 А вони не знали, що Йо́сип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач.

24 А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симео́на, та й зв'язав його на їхніх очах.

25 А Йосип наказав, щоб напо́внили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так.

26 І поне́сли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти.

27 І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, — а воно ось в отворі мішка його!

28 І сказав він братам своїм: „Повернене срібло моє, — і ось воно в мішку моїм!“ І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до о́дного: „Що́ це Бог нам зробив?“

29 І прибули вони до Якова, батька свого, до Кра́ю ханаанського, і розповіли́ йому все, що́ їх спіткало було, говорячи:

30 „Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю.

31 А ми сказали йому: „Ми правдиві, — не були ми шпигунами!

32 Ми дванадцятеро братів, сини нашого ба́тька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї“.

33 І сказав до нас муж той, пан того кра́ю: „З того пізна́ю, що правдиві ви, — зоста́вте зо мною одно́го вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть.

34 І приведіть до мене брата вашого найменшого, і бу́ду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете перехо́дити цей край для купівлі.“

35 І сталося, — вони випоро́жнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, — і полякались.

36 І сказав до них Яків, їх батько: „Ви позбавили мене дітей, — Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!“

37 І промовив Руви́м до батька свого, кажучи: „Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе“.

38 А той відказав: „Не зі́йде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шео́лу!“

Начало Глава 42	Буття Розділ 42
1 Когда Якуб узнал, что в Египте есть зерно, он сказал сыновьям: – Что вы смотрите друг на друга?	1 А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: „Пощо ви споглядаєте один на о́дного?“
2 И продолжил: – Я слышал, что в Египте есть зерно. Идите и купите его там для нас, чтобы мы выжили и не погибли.	2 І сказав він: „Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, — і будемо жити, і не помремо“.
3 Десять братьев Юсуфа отправились в Египет, чтобы купить зерна,	3 І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту.
4 но Вениамина, брата Юсуфа, Якуб не отпустил с остальными, потому что боялся, как бы с ним не случилось беды.	4 А Веніями́на, Йо́сипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: „Щоб не спіткало його яке нещастя!“
5 Так среди многих других и сыновья Исраила пришли покупать зерно, потому что в земле Ханаана был голод.	5 І прибули Ізра́їлеві сини купити хліба разом з іншими, що прихо́дили, бо був голод у Краї ханаанськім.
6 Юсуф правил всей страной; он и продавал зерно народу по всему Египту, и когда братья Юсуфа пришли, они поклонились ему лицом до земли.	6 А Йосип — він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули́ Йо́сипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.
7 Как только Юсуф увидел братьев, он сразу узнал их, но притворился незнакомцем и заговорил с ними сурово. – Откуда вы пришли? – спросил он. – Из земли Ханаана, чтобы купить еды, – ответили они.	7 І побачив Йо́сип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: „Звідкіля прибули́ ви?“ А вони відказали: „З ханаанського Кра́ю купити їжі“.
8 Юсуф узнал своих братьев, но они не узнали его.	8 І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його.
9 Он вспомнил свои сны про них и сказал: – Вы шпионы! Вы пришли высмотреть уязвимые места в нашей земле.	9 І згадав Йосип сни, що про них йому снились були́. І сказав він до них: „Ви шпигуни́! Ви́ прибули́ підглянути слабі місця цієї землі“.
10 – Что ты, господин, – ответили они, – твои рабы пришли купить еды.	10 А вони відказали йому: „Ні, пане мій, а раби твої прибули́ купити їжі.
11 Мы все сыновья одного отца. Твои рабы честные люди, не шпионы.	11 Ми всі — сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були́ шпигунами!“
12 Он сказал им: – Нет, вы пришли высмотреть, где в нашей земле уязвимые места.	12 Він же промовив до них: „Ні, — бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!“
13 Но они ответили: – Рабов твоих было двенадцать братьев, сыновей одного отца, который живёт в земле Ханаана. Младший и сейчас с отцом, а одного больше нет.	13 А вони відказали: „Дванадцятеро твоїх рабів — брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема“.
14 Юсуф сказал им: – Я же сказал, что вы – шпионы!	14 І промовив їм Йо́сип: „Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни.
15 И вот как я вас проверю: клянусь жизнью фараона, вы не уйдёте отсюда, пока не придёт сюда ваш младший брат.	15 Оцим ви будете ви́пробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не при́йде сюди наймолодший ваш брат!
16 Пошлите одного из вас за братом, а остальные будут сидеть в темнице. Так я проверю ваши слова – правду ли вы мне говорите. Если нет, то верно, как и то, что жив фараон, – вы шпионы!	16 Пошліть з-поміж себе одно́го, і нехай ві́зьме вашого брата, а ви бу́дете ув'язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, — клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!“
17 И он отдал их всех под стражу на три дня.	17 І він забрав їх під варту на три дні.
18 На третий день Юсуф сказал им: – Сделайте, что я скажу, и будете жить, потому что я боюсь Всевышнего.	18 А третього дня Йо́сип промовив до них: „Зробіть це — і живіть. Я Бога боюся,
19 Если вы честные люди, пусть один из вас останется здесь в темнице, а остальные пойдут и отнесут зерно вашим голодающим семьям.	19 якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів.
20 Но вы должны привести ко мне вашего младшего брата, чтобы ваши слова подтвердились, и вы остались в живых. Так они и сделали.	20 А свого наймолодшого брата приведіть до мене, — і бу́дуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте“. І вони зробили так.
21 Они сказали друг другу: – Ясно, что мы терпим наказание за нашего брата. Мы видели его отчаяние, когда он умолял нас, но мы не стали слушать, и вот нас постигла эта беда.	21 І говорили вони один о́дному: „Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали. Тому то прийшло це нещастя на нас!“
22 Рувим ответил: – Я же говорил вам – не грешите против мальчика, но вы не послушали! Теперь наступает расплата за его кровь.	22 І відповів їм Руви́м, говорячи: „Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хло́пця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається“
23 Они и не думали, что Юсуф понимает их, потому что он говорил с ними через переводчика.	23 А вони не знали, що Йо́сип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач.
24 Он отвернулся от них и заплакал, потом снова повернулся и заговорил с ними. Он взял от них Шимона и связал его у них на глазах.	24 А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симео́на, та й зв'язав його на їхніх очах.
25 Юсуф приказал наполнить их сумки зерном, положить серебро каждого из них обратно ему в мешок и дать им запасов на дорогу; так и было исполнено.	25 А Йосип наказав, щоб напо́внили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так.
26 Они погрузили зерно на ослов и отправились в путь.	26 І поне́сли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти.
27 Когда они остановились на ночлег, один из них развязал мешок, чтобы взять корм для осла, и увидел в отверстии мешка своё серебро.	27 І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, — а воно ось в отворі мішка його!
28 – Моё серебро вернулось! – сказал он братьям. – Вот оно, в моём мешке. Сердце у них замерло; они в страхе повернулись друг к другу и сказали: – Что это сделал с нами Всевышний?	28 І сказав він братам своїм: „Повернене срібло моє, — і ось воно в мішку моїм!“ І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до о́дного: „Що́ це Бог нам зробив?“
29 Придя к своему отцу Якубу в землю Ханаана, они рассказали ему обо всём, что с ними случилось. Они сказали:	29 І прибули вони до Якова, батька свого, до Кра́ю ханаанського, і розповіли́ йому все, що́ їх спіткало було, говорячи:
30 – Человек, который правит той землёй, говорил с нами сурово и принял нас за шпионов.	30 „Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю.
31 Но мы сказали ему: «Мы честные люди, не шпионы.	31 А ми сказали йому: „Ми правдиві, — не були ми шпигунами!
32 Нас было двенадцать братьев, сыновей одного отца. Одного больше нет, а младший сейчас с отцом в Ханаане».	32 Ми дванадцятеро братів, сини нашого ба́тька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї“.
33 Тогда человек, который правит той землёй, сказал нам: «Вот как я узнаю, честные вы люди или нет: оставьте одного брата здесь со мной, возьмите еды для ваших голодающих семей и идите своей дорогой;	33 І сказав до нас муж той, пан того кра́ю: „З того пізна́ю, що правдиві ви, — зоста́вте зо мною одно́го вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть.
34 но приведите ко мне вашего младшего брата – так я узнаю, что вы не шпионы, а честные люди. Тогда я отдам вам вашего брата и позволю торговать в этой земле».	34 І приведіть до мене брата вашого найменшого, і бу́ду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете перехо́дити цей край для купівлі.“
35 Разбирая мешки, каждый обнаружил там свой узелок с серебром. Увидев серебро, и они, и их отец испугались.	35 І сталося, — вони випоро́жнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, — і полякались.
36 Якуб сказал им: – Вы лишили меня детей. Юсуфа больше нет, и Шимона больше нет, а теперь вы хотите взять Вениамина. Всё обернулось против меня!	36 І сказав до них Яків, їх батько: „Ви позбавили мене дітей, — Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!“
37 Рувим сказал отцу: – Предай смерти обоих моих сыновей, если я не приведу его назад к тебе. Поручи его моей заботе, и я приведу его обратно.	37 І промовив Руви́м до батька свого, кажучи: „Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе“.
38 Но Якуб ответил: – Мой сын не пойдёт туда с тобой; его родной брат мёртв, из детей Рахили он остался один. Если в пути с ним случится беда, то этой скорбью вы сведёте мою седую голову в могилу. .	38 А той відказав: „Не зі́йде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шео́лу!“

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Начало

Глава 42

Буття

Розділ 42

Начало

Глава 42

Буття

Розділ 42

Ветхий завет

Новый завет

Начало

Глава 42

Буття

Розділ 42

Начало

Глава 42

Буття

Розділ 42

Ветхий
завет

Новый
завет