Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Марка

Глава 5

1 И прибыли на другой берег моря в страну Герасинскую.

2 И когда высадился Он из лодки, тотчас вышел к Нему навстречу из могильных пещер человек, одержимый духом нечистым.

3 Жилище его было в могильных пещерах, и никто еще не мог связать его даже цепью:

4 потому что он многократно бывал связан кандалами и цепями, но разрывал цепи и разбивал кандалы, и никто не в силах был его укротить;

5 и всегда, ночью и днем, в могильных пещерах и в горах, он кричал и бил себя камнями.

6 И увидев Иисуса издалека, он прибежал и поклонился Ему,

7 и закричал громким голосом: что Тебе до меня, Иисус, Сын Бога Всевышнего? Заклинаю Тебя Богом, не мучь меня.

8 Ибо Он говорил ему: выйди, дух нечистый, из этого человека.

9 И спрашивал его: как имя тебе? И он говорит Ему: легион имя мне, потому что нас много.

10 И просил Его, чтобы не высылал их вон из этой страны.

11 Паслось же там при горе большое стадо свиней.

12 И попросили Его: пошли нас в свиней, чтобы нам войти в них.

13 И позволил им. И выйдя, духи нечистые вошли в свиней; и ринулось стадо — около двух тысяч голов — с крутизны в море, и тонули в море.

14 И пастухи побежали и объявили в городе и в деревнях. И люди пришли посмотреть, что такое случилось.

15 И приходят к Иисусу и видят, что бесноватый сидит, одетый и в здравом уме, тот, в котором был легион, и устрашились.

16 И рассказали им видевшие, как это произошло с бесноватым, и о свиньях.

17 И начали просить Его уйти из области их.

18 И когда входил Он в лодку, тот, кто некогда бесновался, просил Его, чтобы быть с Ним.

19 И Он не допустил его, но говорит ему: иди в дом твой, к твоим, и возвести им, что сделал тебе Господь и как помиловал тебя.

20 И он пошел и начал проповедовать в Десятиградии, что сделал ему Иисус. И все удивлялись.

21 И когда переправился Иисус в лодке снова на другую сторону, собралось много народа вокруг Него, и был Он на берегу моря.

22 И приходит один из начальников синагоги, по имени Иаир, и увидев Его, падает к ногам Его

23 и умоляет Его, говоря: дочка моя при смерти. Только бы Ты пришел и возложил руки на нее, чтобы она была спасена и осталась жива!

24 И Он пошел с ним, и следовало за Ним много народа, и теснили Его.

25 И женщина, страдавшая кровотечением двенадцать лет,

26 много претерпевшая от многих врачей, истратившая всё, что у нее было, и не получившая никакой пользы, но даже пришедшая в худшее состояние,

27 услышав об Иисусе, подошла в толпе сзади и прикоснулась к одежде Его.

28 Ибо она говорила: если прикоснусь хотя бы к одеждам Его, буду спасена;

29 и тотчас высох источник крови ее, и она ощутила в теле, что исцелена от недуга.

30 И почувствовав тотчас в Самом Себе, что из Него вышла сила, Иисус повернулся в толпе и спросил: кто прикоснулся к Моим одеждам?

31 И говорили Ему ученики Его: Ты видишь, что толпа теснит Тебя, и говоришь: «кто прикоснулся ко Мне?»

32 И Он смотрел вокруг, чтобы увидеть ту, которая это сделала.

33 Женщина же, испуганная и дрожащая, зная, что произошло с ней, подошла и пала перед Ним на землю и сказала Ему всю истину.

34 Он же сказал ей: дочь Моя! Вера твоя спасла тебя. Иди с миром и будь здорова, избавившись от недуга твоего.

35 Пока Он еще говорил, приходят от начальника синагоги и говорят: дочь твоя умерла; что еще утруждаешь Учителя?

36 Иисус же, уловив это слово налету, говорит начальнику синагоги: не бойся, только веруй.

37 И не допустил никого последовать вместе с Ним, кроме Петра, Иакова и Иоанна, брата Иакова.

38 И приходят в дом начальника синагоги, и видит Он смятение и плачущих и громко причитающих.

39 И войдя, говорит им: что смущаетесь и плачете? Дитя не умерло, но спит.

40 И смеялись над Ним. Он же, удалив всех, берет с Собой отца ребенка и мать и бывших с Ним и входит туда, где было дитя.

41 И взяв ребенка за руку, говорит: талифа кум, что в переводе значит: отроковица, тебе говорю, встань.

42 И тотчас встала девочка и начала ходить; была она лет двенадцати. И изумились тотчас изумлением великим.

43 И повелел им настоятельно, чтобы никто не узнал об этом, и сказал, чтобы дали ей есть.

Вiд Марка

Розділ 5

1 І на другий бік моря вони прибули́, до землі Гадари́нської.

2 І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого.

3 Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його,

4 бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його.

5 І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння.

6 А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому,

7 і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“

8 Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“

9 І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“ А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“.

10 І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі.

11 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й.

12 І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“.

13 І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі.

14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось.

15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони.

16 Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней.

17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю.

18 А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним.

19 Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“

20 І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!

21 І коли переплив Ісус чо́вном на то́й бік ізнов, то до Нього зібралось багато наро́ду. І був Він над морем.

22 І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,

23 і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“

24 І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього.

25 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́,

26 що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,

27 як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його.

28 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“.

29 І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги!

30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“

31 І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“

32 А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.

33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла.

34 А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“

35 Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“

36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй!

37 І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.

38 І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли.

39 А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“

40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.

41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“ що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“

42 І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!

43 А Він наказав їм суво́ро, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.

Евангелие от Марка Глава 5	Вiд Марка Розділ 5
1 И прибыли на другой берег моря в страну Герасинскую.	1 І на другий бік моря вони прибули́, до землі Гадари́нської.
2 И когда высадился Он из лодки, тотчас вышел к Нему навстречу из могильных пещер человек, одержимый духом нечистым.	2 І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого.
3 Жилище его было в могильных пещерах, и никто еще не мог связать его даже цепью:	3 Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його,
4 потому что он многократно бывал связан кандалами и цепями, но разрывал цепи и разбивал кандалы, и никто не в силах был его укротить;	4 бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його.
5 и всегда, ночью и днем, в могильных пещерах и в горах, он кричал и бил себя камнями.	5 І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння.
6 И увидев Иисуса издалека, он прибежал и поклонился Ему,	6 А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому,
7 и закричал громким голосом: что Тебе до меня, Иисус, Сын Бога Всевышнего? Заклинаю Тебя Богом, не мучь меня.	7 і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“
8 Ибо Он говорил ему: выйди, дух нечистый, из этого человека.	8 Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“
9 И спрашивал его: как имя тебе? И он говорит Ему: легион имя мне, потому что нас много.	9 І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“ А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“.
10 И просил Его, чтобы не высылал их вон из этой страны.	10 І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі.
11 Паслось же там при горе большое стадо свиней.	11 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й.
12 И попросили Его: пошли нас в свиней, чтобы нам войти в них.	12 І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“.
13 И позволил им. И выйдя, духи нечистые вошли в свиней; и ринулось стадо — около двух тысяч голов — с крутизны в море, и тонули в море.	13 І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі.
14 И пастухи побежали и объявили в городе и в деревнях. И люди пришли посмотреть, что такое случилось.	14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось.
15 И приходят к Иисусу и видят, что бесноватый сидит, одетый и в здравом уме, тот, в котором был легион, и устрашились.	15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони.
16 И рассказали им видевшие, как это произошло с бесноватым, и о свиньях.	16 Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней.
17 И начали просить Его уйти из области их.	17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю.
18 И когда входил Он в лодку, тот, кто некогда бесновался, просил Его, чтобы быть с Ним.	18 А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним.
19 И Он не допустил его, но говорит ему: иди в дом твой, к твоим, и возвести им, что сделал тебе Господь и как помиловал тебя.	19 Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“
20 И он пошел и начал проповедовать в Десятиградии, что сделал ему Иисус. И все удивлялись.	20 І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!
21 И когда переправился Иисус в лодке снова на другую сторону, собралось много народа вокруг Него, и был Он на берегу моря.	21 І коли переплив Ісус чо́вном на то́й бік ізнов, то до Нього зібралось багато наро́ду. І був Він над морем.
22 И приходит один из начальников синагоги, по имени Иаир, и увидев Его, падает к ногам Его	22 І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,
23 и умоляет Его, говоря: дочка моя при смерти. Только бы Ты пришел и возложил руки на нее, чтобы она была спасена и осталась жива!	23 і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“
24 И Он пошел с ним, и следовало за Ним много народа, и теснили Его.	24 І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього.
25 И женщина, страдавшая кровотечением двенадцать лет,	25 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́,
26 много претерпевшая от многих врачей, истратившая всё, что у нее было, и не получившая никакой пользы, но даже пришедшая в худшее состояние,	26 що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,
27 услышав об Иисусе, подошла в толпе сзади и прикоснулась к одежде Его.	27 як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його.
28 Ибо она говорила: если прикоснусь хотя бы к одеждам Его, буду спасена;	28 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“.
29 и тотчас высох источник крови ее, и она ощутила в теле, что исцелена от недуга.	29 І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги!
30 И почувствовав тотчас в Самом Себе, что из Него вышла сила, Иисус повернулся в толпе и спросил: кто прикоснулся к Моим одеждам?	30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“
31 И говорили Ему ученики Его: Ты видишь, что толпа теснит Тебя, и говоришь: «кто прикоснулся ко Мне?»	31 І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“
32 И Он смотрел вокруг, чтобы увидеть ту, которая это сделала.	32 А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.
33 Женщина же, испуганная и дрожащая, зная, что произошло с ней, подошла и пала перед Ним на землю и сказала Ему всю истину.	33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла.
34 Он же сказал ей: дочь Моя! Вера твоя спасла тебя. Иди с миром и будь здорова, избавившись от недуга твоего.	34 А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“
35 Пока Он еще говорил, приходят от начальника синагоги и говорят: дочь твоя умерла; что еще утруждаешь Учителя?	35 Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“
36 Иисус же, уловив это слово налету, говорит начальнику синагоги: не бойся, только веруй.	36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй!
37 И не допустил никого последовать вместе с Ним, кроме Петра, Иакова и Иоанна, брата Иакова.	37 І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.
38 И приходят в дом начальника синагоги, и видит Он смятение и плачущих и громко причитающих.	38 І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли.
39 И войдя, говорит им: что смущаетесь и плачете? Дитя не умерло, но спит.	39 А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“
40 И смеялись над Ним. Он же, удалив всех, берет с Собой отца ребенка и мать и бывших с Ним и входит туда, где было дитя.	40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.
41 И взяв ребенка за руку, говорит: талифа кум, что в переводе значит: отроковица, тебе говорю, встань.	41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“ що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“
42 И тотчас встала девочка и начала ходить; была она лет двенадцати. И изумились тотчас изумлением великим.	42 І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!
43 И повелел им настоятельно, чтобы никто не узнал об этом, и сказал, чтобы дали ей есть.	43 А Він наказав їм суво́ро, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Марка

Глава 5

Вiд Марка

Розділ 5

Евангелие от Марка

Глава 5

Вiд Марка

Розділ 5

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Марка

Глава 5

Вiд Марка

Розділ 5

Евангелие от Марка

Глава 5

Вiд Марка

Розділ 5

Ветхий
завет

Новый
завет