CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Рим. 7
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Послание к римлянам

Глава 7

1 Или вы не знаете, братья, (ибо говорю знающим Закон), что Закон имеет власть над человеком, пока человек жив?

2 Ибо замужняя женщина к живому мужу привязана Законом; если же умрет муж, она свободна от закона мужа.

3 Следовательно при живом муже она будет называться прелюбодейцею, если станет женой другого мужа; если же умрет муж, она свободна от закона, так что она не прелюбодейца, став женой другого мужа.

4 Поэтому и вы, братья мои, были преданы смерти для Закона чрез тело Христово, дабы принадлежать вам Другому, из мёртвых Воскресшему, чтобы принесли мы плод Богу.

5 Ибо, когда мы были во плоти, страсти греховные, вызываемые Законом, действовали в членах наших, чтобы плод принести смерти.

6 Но теперь мы были освобождены от Закона, умерши для него, которым мы были связаны, чтобы служить нам в обновлении духа, а не в ветхости буквы.

7 Что же скажем? Закон — грех? Отнюдь нет. Но я познал грех не иначе, как чрез Закон. Ибо я и пожелания не познал бы, если бы Закон не говорил: «не пожелай».

8 Но, найдя предлог, грех чрез заповедь произвёл во мне всякое пожелание; ибо без Закона грех мёртв.

9 Я жил некогда без Закона, но когда пришла заповедь, грех ожил,

10 а я умер, и заповедь к жизни она-то стала мне к смерти;

11 ибо грех, найдя предлог, обманул меня чрез заповедь и убил чрез неё.

12 Потому Закон свят, и заповедь свята, и праведна и добра.

13 Итак, добро стало для меня смертью? Отнюдь нет. Но стал ею грех, чтобы был явлен как грех, причиняя мне смерть чрез добро, чтобы грех чрез заповедь стал грешным выше всякой меры.

14 Ибо мы знаем, что Закон духовен, а я плотян, продан под власть греха.

15 Я ведь не знаю, что совершаю; ибо не то делаю, что хочу, а что ненавижу, то творю.

16 Если же творю то, чего не хочу, я соглашаюсь с Законом, что он добр.

17 Но тогда уже это не я совершаю, но живущий во мне грех.

18 Ибо знаю, что не живёт во мне, то есть в плоти моей, доброе; ибо желать я могу, но совершать добро — нет.

19 Ибо я творю не то доброе, которое хочу, но злое, которого не хочу, это делаю.

20 Если же я делаю то, чего не хочу, то уже не я это совершаю, но живущий во мне грех.

21 Итак, я нахожу закон: когда хочу творить доброе, мне предлежит злое.

22 Ибо я услаждаюсь Законом Божиим во внутреннем человеке,

23 но вижу иной закон в членах моих, который воюет с законом ума моего и делает меня пленником закона греха, который в членах моих.

24 Несчастный я человек, кто меня избавит от этого тела смерти?

25 Благодарю Бога чрез Иисуса Христа, Господа нашего. Итак, сам я умом служу Закону Божию, а плотью закону греха.

До римлян

Розділ 7

1 Чи ви не знаєте, браття, — бо говорю́ тим, хто знає Закона, — що Зако́н панує над люди́ною, поки вона живе?

2 Бо замі́жня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.

3 Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелю́бницею, якщо стане дружи́ною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Зако́ну, і не буде перелю́бницею, якщо стане за дружи́ну іншому чоловікові.

4 Так, мої браття, і ви вмерли для Зако́ну через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскре́слому з мертвих, щоб прино́сити плід Богові.

5 Бо коли ми жили за ті́лом, то при́страсті гріховні, що похо́дять від Закону, ді́яли в наших членах, щоб прино́сити плід смерти.

6 А тепер ми звільни́лись від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обно́вленням духа, а не старістю букви.

7 Що ж скажемо? Чи Зако́н — то гріх? Зо́всім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Зако́н, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: „Не пожада́й“.

8 Але гріх, узявши при́від від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.

9 А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,

10 а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,

11 бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертви́в.

12 Тому́ то Зако́н святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.

13 Тож чи добре стало мені смертю? Зо́всім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став мі́цно грі́шний через за́повідь.

14 Бо ми знаємо, що Зако́н духовний, а я тіле́сний, про́даний під гріх.

15 Бо що́ я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що́ хочу, але що́ нена́виджу, те я роблю́.

16 А коли роблю́ те, чого я не хо́чу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,

17 а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

18 Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажа́ння лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знахо́джу.

19 Бо не роблю́ я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.

20 Коли ж я роблю́ те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

21 Тож знахо́джу зако́на, коли хочу робити добро, — що зло лежить у мені.

22 Бо маю задово́лення в Законі Божому за вну́трішнім чолові́ком,

23 та бачу інший зако́н у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і поло́нить мене законом гріховним, що знахо́диться в членах моїх.

24 Нещасна я люди́на! Хто мене ви́зволить від тіла цієї смерти?

25 Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому́ то я сам служу́ розумом Законові Божому, але тілом — закону гріховному.

Послание к римлянам

Глава 7

До римлян

Розділ 7

1 Или вы не знаете, братья, (ибо говорю знающим Закон), что Закон имеет власть над человеком, пока человек жив?

1 Чи ви не знаєте, браття, — бо говорю́ тим, хто знає Закона, — що Зако́н панує над люди́ною, поки вона живе?

2 Ибо замужняя женщина к живому мужу привязана Законом; если же умрет муж, она свободна от закона мужа.

2 Бо замі́жня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.

3 Следовательно при живом муже она будет называться прелюбодейцею, если станет женой другого мужа; если же умрет муж, она свободна от закона, так что она не прелюбодейца, став женой другого мужа.

3 Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелю́бницею, якщо стане дружи́ною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Зако́ну, і не буде перелю́бницею, якщо стане за дружи́ну іншому чоловікові.

4 Поэтому и вы, братья мои, были преданы смерти для Закона чрез тело Христово, дабы принадлежать вам Другому, из мёртвых Воскресшему, чтобы принесли мы плод Богу.

4 Так, мої браття, і ви вмерли для Зако́ну через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскре́слому з мертвих, щоб прино́сити плід Богові.

5 Ибо, когда мы были во плоти, страсти греховные, вызываемые Законом, действовали в членах наших, чтобы плод принести смерти.

5 Бо коли ми жили за ті́лом, то при́страсті гріховні, що похо́дять від Закону, ді́яли в наших членах, щоб прино́сити плід смерти.

6 Но теперь мы были освобождены от Закона, умерши для него, которым мы были связаны, чтобы служить нам в обновлении духа, а не в ветхости буквы.

6 А тепер ми звільни́лись від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обно́вленням духа, а не старістю букви.

7 Что же скажем? Закон — грех? Отнюдь нет. Но я познал грех не иначе, как чрез Закон. Ибо я и пожелания не познал бы, если бы Закон не говорил: «не пожелай».

7 Що ж скажемо? Чи Зако́н — то гріх? Зо́всім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Зако́н, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: „Не пожада́й“.

8 Но, найдя предлог, грех чрез заповедь произвёл во мне всякое пожелание; ибо без Закона грех мёртв.

8 Але гріх, узявши при́від від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.

9 Я жил некогда без Закона, но когда пришла заповедь, грех ожил,

9 А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,

10 а я умер, и заповедь к жизни она-то стала мне к смерти;

10 а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,

11 ибо грех, найдя предлог, обманул меня чрез заповедь и убил чрез неё.

11 бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертви́в.

12 Потому Закон свят, и заповедь свята, и праведна и добра.

12 Тому́ то Зако́н святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.

13 Итак, добро стало для меня смертью? Отнюдь нет. Но стал ею грех, чтобы был явлен как грех, причиняя мне смерть чрез добро, чтобы грех чрез заповедь стал грешным выше всякой меры.

13 Тож чи добре стало мені смертю? Зо́всім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став мі́цно грі́шний через за́повідь.

14 Ибо мы знаем, что Закон духовен, а я плотян, продан под власть греха.

14 Бо ми знаємо, що Зако́н духовний, а я тіле́сний, про́даний під гріх.

15 Я ведь не знаю, что совершаю; ибо не то делаю, что хочу, а что ненавижу, то творю.

15 Бо що́ я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що́ хочу, але що́ нена́виджу, те я роблю́.

16 Если же творю то, чего не хочу, я соглашаюсь с Законом, что он добр.

16 А коли роблю́ те, чого я не хо́чу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,

17 Но тогда уже это не я совершаю, но живущий во мне грех.

17 а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

18 Ибо знаю, что не живёт во мне, то есть в плоти моей, доброе; ибо желать я могу, но совершать добро — нет.

18 Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажа́ння лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знахо́джу.

19 Ибо я творю не то доброе, которое хочу, но злое, которого не хочу, это делаю.

19 Бо не роблю́ я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.

20 Если же я делаю то, чего не хочу, то уже не я это совершаю, но живущий во мне грех.

20 Коли ж я роблю́ те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

21 Итак, я нахожу закон: когда хочу творить доброе, мне предлежит злое.

21 Тож знахо́джу зако́на, коли хочу робити добро, — що зло лежить у мені.

22 Ибо я услаждаюсь Законом Божиим во внутреннем человеке,

22 Бо маю задово́лення в Законі Божому за вну́трішнім чолові́ком,

23 но вижу иной закон в членах моих, который воюет с законом ума моего и делает меня пленником закона греха, который в членах моих.

23 та бачу інший зако́н у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і поло́нить мене законом гріховним, що знахо́диться в членах моїх.

24 Несчастный я человек, кто меня избавит от этого тела смерти?

24 Нещасна я люди́на! Хто мене ви́зволить від тіла цієї смерти?

25 Благодарю Бога чрез Иисуса Христа, Господа нашего. Итак, сам я умом служу Закону Божию, а плотью закону греха.

25 Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому́ то я сам служу́ розумом Законові Божому, але тілом — закону гріховному.

1.0x