CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Єр. 44
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Єремiя

Розділ 44

1 Слово, що було до Єремії про всіх юдеїв, що сиділи в єгипетському кра́ї, що сиділи в Міґдолі, і в Тахпанхесі, і в Нофі, і в краю́ Патрос, говорячи:

2 „Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ви бачили все те зло, що Я спрова́див на Єрусалим та на всі Юдині міста́, — і ось вони цього дня руїна, і немає в них ме́шканця.

3 Це через їхнє зло, яке вони зробили, щоб гніви́ти Мене, ходячи кадити, служити іншим бога́м, яких не знали ані вони, ані ви, ані ваші батьки́.

4 І посилав Я до вас усіх Моїх рабів пророків, рано та пізно, кажучи: Не робіть цієї обридли́вої речі, яку Я знена́видив!

5 Та не слухали вони, і не нахилили уха свого, щоб відвернутися від свого зла, щоб не кадити іншим бога́м.

6 І вилилась лютість Моя та Мій гнів, і запала́в він в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму, і стали вони руїною та пусти́нею, як бачите цього дня.

7 А тепер так говорить Господь, Бог Саваот, Бог Ізраїлів: На́що ви робите велике зло своїм ду́шам, вигу́блюючи собі чоловіка та жінку, дитину й немовля́ з-серед Юди, щоб не залиши́лася вам решта?

8 На́що ви робите, щоб гніви́ти Мене чи́нами рук своїх, щоб кадити іншим богам в єгипетському кра́ї, куди ви прийшли чужи́нцями заме́шкати там, щоб погубити себе, і щоб стати прокля́ттям та га́ньбою серед усіх людів землі?

9 Чи забули ви зло ваших батьків, та зло Юдиних царів, і зло жінок його, і зло ваше та зло ваших жінок, що наробили в Юдиному кра́ї та на вулицях Єрусалиму?

10 Не були вони впоко́рені аж до цього дня, і не бояться, і не ходять Зако́ном Моїм та Моїми уставами, що Я дав вам та вашим батька́м.

11 Тому́ так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я зверну́ обличчя Своє на вас вам на зло, щоб ви́коренити всього Юду!

12 І візьму́ Я за́лишок Юди, що звернули обличчя своє на мандрівку в єгипетський край, щоб чужи́нцями замешкати там, і погинуть усі в єгипетському кра́ї, — попа́дають від меча та від голоду, погинуть від мало́го й аж до великого, повмирають від меча та від голоду, і стануть клятьбо́ю, застра́шенням, і прокля́ттям та га́ньбою.

13 І покараю замешкалих в єгипетському кра́ї, як покарав Я Єрусалим, — мечем, голодом та морови́цею.

14 І не буде втікача та врятованих із решти Юди, що прийшли чужи́нцями замешкати там в єгипетському кра́ї, щоб вернутися до Юдиного кра́ю, куди вони бажають усією душею своєю верну́тися й оселитися там. Але не ве́рнуться вони, хіба тільки поодинокі втікачі́!“

15 І відповіли́ Єремії всі ті люди, що знали, що їхні жінки́ ка́дять іншим богам, і всі ті жінки, що стояли там у великий збір, і ввесь наро́д, що сидів в єгипетському кра́ї в Патросі, говорячи:

16 „Щодо сло́ва, що ти говорив до нас Господнім Ім'я́м, ми не слухаємо тебе.

17 Бо напевно ви́конаємо кожне те слово, що виходить із наших уст, — щоб кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, як робили ми та батьки́ наші, царі наші та зверхники наші в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму. І наси́чувалися ми хлібом, і було нам добре, а зла ми не бачили.

18 А відколи́ перестали ми кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, брак нам усього, і ми гинемо від меча та голоду!

19 А коли ми кадимо небесній цариці й приносимо їй литі жертви, то хіба без ві́дома наших чоловіків ми робимо для неї жерто́вні калачі́ з її зобра́женням, і ллємо́ їй литі жертви?“

20 І сказав Єремія до всього народу, до чоловіків та до жінок, та до всього народу, що відповідали йому таке, гово́рячи:

21 „Хіба не кадило, яке кадили в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму ви та ваші батьки, ваші царі та зверхники ваші й народ цього краю, — хіба не згадав це Господь, і не ввійшло воно до серця Його?

22 І не зміг Господь більше зне́сти зла ваших чи́нів, та ті гидо́ти, що ви наробили, — тому́ став ваш край руїною, і застра́шенням та прокля́ттям, так що немає ме́шканця, як бачите цього дня“.

23 За те, що кадили ви, і що грішили Господе́ві, і не слухалися Господнього голосу, і не ходили Зако́ном Його й Його правом та свідо́цтвами Його, тому спітка́ло вас оце зло, як бачите цього дня“.

24 І сказав Єремія до всього наро́ду та до всіх жіно́к: Послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що в єгипетському кра́ї!

25 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, кажучи: Ви та ваші жінки́ говорили своїми уста́ми й своїми руками виконували, кажучи: „Конче виконаємо свої прися́ги, що ми присягали кадити небесній цариці й лити їй литі жертви,“ тому напевно здійсні́те ваші прися́ги, і конче виконайте обі́тниці ваші.

26 Тому то послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що сидиш в єгипетському кра́ї: Ось Я присягнув великим Своїм Ім'я́м, — говорить Господь, — що не буде вже Ім'я́ Моє кликатися устами жодного юде́янина, кажучи: „Живий Господь Бог!“ у всьому єгипетському кра́ї.

27 Ось Я пильную вас на зло, а не на добро, і загине кожен юде́янин, що в єгипетському кра́ї, від меча та від голоду, аж до їх скону.

28 А врятовані від меча ве́рнуться з єгипетського кра́ю до кра́ю Юдиного нечисле́нними. І пізнає ввесь останок Юди, що прийшли до єгипетського кра́ю чужи́нцями замешкати там, чиє слово ви́конається: Моє чи їхнє?

29 А оце вам той знак, — говорить Господь, — що Я відві́даю вас у цьому місці, щоб ви пізнали, що конче спра́вдяться Мої слова на вас на зло.

30 Так говорить Господь: Ось Я видам фараона Хофру, єгипетського царя, в руку його ворогів та в руку тих, що шукають душі його, як дав Я Седекію, Юдиного царя, у руку Навуходоно́сора, вавилонського царя, його ворога, що шукав душі його!“

Der Prophet Jeremia

Kapitel 44

1 Dies ist das776 Wort1697, das776 zu Jeremia3414 geschah an alle Juden3064, so in Ägyptenland4714 wohneten, nämlich zu Migdal, zu Thachpanhes8471, zu Noph5297 und die3427 im Lande Pathros6624 wohneten, und sprach559:

2 So spricht der HErr3068 Zebaoth6635, der GOtt430 Israels3478: Ihr3427 habt gesehen7200 all das Übel7451, das ich habe kommen lassen über Jerusalem3389 und2723 über alle Städte5892 in Juda3063; und siehe, heutigestages3117 sind935 sie559 wüst, und wohnet niemand drinnen;

3 und5647 das um ihrer Bosheit7451 willen, die sie taten6213, daß sie mich6440 erzürneten und430 hingingen3212 und räucherten6999 und dieneten andern312 Göttern, welche weder sie noch ihr3045 noch eure Väter1 kannten.

4 Und ich sandte7971 stets7925 zu6213 euch alle meine Knechte5650, die Propheten5030, und ließ7971 euch sagen559: Tut doch nicht solche1697 Greuel8441, die ich hasse8130!

5 Aber sie7725 gehorchten8085 nicht, neigten auch ihre Ohren241 von ihrer Bosheit7451 nicht, daß sie sich5186 bekehreten und430 andern312 Göttern nicht geräuchert6999 hätten.

6 Darum ging5413 auch mein Zorn639 und2723 Grimm2534 an und entbrannte1197 über die Städte5892 Judas und über die Gassen2351 zu Jerusalem3389, daß sie zur Wüste8077 und öde worden sind, wie es heutigestages3117 stehet.

7 Nun, so spricht559 der HErr3068, der GOtt430 Zebaoth6635, der GOtt430 Israels3478: Warum tut6213 ihr doch so groß1419 Übel7451 wider euer eigen Leben, damit unter8432 euch5315 ausgerottet werde beide, Mann376 und Weib802, beide, Kind5768 und Säugling3243 aus3772 Juda3063, und nichts von euch überbleibe,

8 daß ihr mich so erzürnet3707 durch935 eurer Hände3027 Werk4639 und430 räuchert6999 andern312 Göttern in Ägyptenland4714, dahin ihr gezogen seid, daselbst zu herbergen1481, auf daß ihr ausgerottet3772 und776 zum Fluch7045 und Schmach2781 werdet unter allen Heiden1471 auf Erden776?

9 Habt ihr vergessen7911 des Unglücks7451 eurer Väter1, des Unglücks7451 der Könige4428 Judas, des Unglücks7451 ihrer Weiber802, dazu eures eigenen Unglücks7451 und eurer Weiber802 Unglücks7451, das776 euch begegnet ist im Lande Juda3063 und auf den Gassen2351 zu6213 Jerusalem3389?

10 Noch sind1980 sie bis auf6440 diesen Tag3117 nicht gedemütiget, fürchten sich3372 auch nicht und wandeln nicht in6440 meinem Gesetz8451 und Rechten2708, die ich euch und euren Vätern1 vorgestellet habe5414.

11 Darum spricht559 der HErr3068 Zebaoth6635, der GOtt430 Israels3478, also: Siehe, ich will mein Angesicht6440 wider euch richten zum Unglück7451, und7760 ganz Juda3063 soll ausgerottet werden3772.

12 Und776 ich will935 die Übrigen7611 aus Juda3063 nehmen3947, so ihr Angesicht gerichtet haben, nach Ägyptenland776 zu ziehen, daß sie daselbst7760 herbergen1481; es soll ein Ende mit ihnen allen werden8552 in6440 Ägyptenland4714. Durchs Schwert2719 sollen sie fallen5307 und8047 durch Hunger7458 sollen sie umkommen, beide, klein6996 und groß1419; sie sollen durch Schwert2719 und Hunger7458 sterben4191 und sollen ein Schwur7045, Wunder, Fluch423 und Schmach2781 werden8552.

13 Ich will auch die Einwohner3427 in Ägyptenland776 mit dem Schwert2719, Hunger7458 und Pestilenz1698 heimsuchen6485, gleichwie ich zu Jerusalem3389 getan habe,

14 daß aus den5315 Übrigen7611 Judas keiner8300 soll entrinnen6412 noch überbleiben, die doch darum hieher kommen sind935 nach Ägyptenland4714 zur Herberge, daß sie3427 wiederum7725 ins Land776 Juda3063 kommen möchten, dahin sie gerne wollten5375 wiederkommen7725 und776 wohnen1481; aber es soll keiner wieder7725 dahin kommen, ohne welche von hinnen fliehen6405.

15 Da antworteten6030 dem Jeremia3414 alle Männer582, die3427 da wohl wußten3045, daß ihre Weiber802 andern312 Göttern räucherten6999, und430 alle Weiber802, so mit großem1419 Haufen6951 dastunden, samt allem Volk5971, die in Ägyptenland776 wohneten und in Pathros6624, und sprachen559:

16 Nach dem Wort1697, das du1696 im Namen8034 des HErrn3068 uns8085 sagest, wollen wir dir nicht gehorchen,

17 sondern wir wollen tun6213 nach all dem Wort1697, das aus3318 unserm Munde6310 gehet, und wollen Melecheth des Himmels8064 räuchern6999 und derselbigen Trankopfer5262 opfern5258, wie2896 wir und unsere Väter1, unsere Könige4428 und Fürsten8269 getan6213 haben in den Städten5892 Judas und auf den Gassen2351 zu Jerusalem3389. Da hatten6213 wir auch Brot3899 genug7646 und ging uns wohl und sahen7200 kein Unglück7451.

18 Seit der Zeit7458 aber wir haben abgelassen2308, Melecheth des Himmels8064 zu räuchern6999 und8552 Trankopfer5262 zu opfern5258, haben wir allen Mangel2637 gelitten und sind durch Schwert2719 und Hunger umkommen.

19 Auch wenn wir582 Melecheth des Himmels8064 räuchern6999 und Trankopfer5262 opfern5258, das tun6213 wir ja nicht1107 ohne unserer Männer Willen, daß wir derselbigen Kuchen3561 backen und Trankopfer5262 opfern5258, sie zu bekümmern6087.

20 Da sprach559 Jeremia3414 zum ganzen Volk5971, beide, Männern1397 und559 Weibern802, und allem Volk5971, die ihm so geantwortet hatten6030:

21 Ich meine7002 ja, der HErr3068 habe gedacht2142 an das776 Räuchern6999, so ihr in den Städten5892 Judas und auf5927 den Gassen2351 zu Jerusalem3389 getrieben habt, samt euren Vätern1 Königen4428, Fürsten8269 und allem Volk5971 im Lande, und hat‘s zu Herzen3820 genommen,

22 daß er nicht mehr leiden konnte3201 euren6440 bösen7455 Wandel4611 und3068 Greuel8441, die ihr3427 tatet; daher auch euer Land776 zur Wüste, zum Wunder und zum Fluch7045 worden ist5375, daß niemand drinnen wohnet, wie6440 es heutigestages3117 stehet.

23 Darum daß ihr8085 geräuchert6999 habt und wider den HErrn3068 gesündiget und der Stimme6963 des HErrn3068 nicht7451 gehorchet und in seinem Gesetz8451, Rechten2708 und Zeugnis nicht gewandelt1980 habt, darum ist auch euch2398 solch Unglück widerfahren7122, wie834 es heutigestages3117 stehet.

24 Und Jeremia3414 sprach559 zu8085 allem Volk5971 und zu allen Weibern802: Höret des HErrn3068 Wort1697, alle ihr aus Juda3063, so in Ägyptenland776 sind!

25 So spricht559 der HErr3068 Zebaoth6635, der GOtt430 Israels3478: Ihr und559 eure Weiber802 habt mit eurem Munde6310 geredet und mit euren Händen3027 vollbracht, daß ihr saget1696: Wir wollen unsere Gelübde5088 halten6965, die wir gelobet haben5087 Melecheth des Himmels8064, daß wir derselbigen räuchern6999 und Trankopfer5262 opfern5258. Wohlan, ihr habt eure Gelübde5088 erfüllet und eure Gelübde5088 gehalten.

26 So höret nun des HErrn3069 Wort1697, ihr3427 alle2416 aus Juda3063, die8034 ihr in Ägyptenland776 wohnet! Siehe, ich schwöre7650 bei meinem großen1419 Namen8034, spricht559 der HErr3068, daß mein Name nicht mehr soll durch einiges Menschen376 Mund6310 aus Juda3063 genannt7121 werden8085 im ganzen Ägyptenland4714, der da sage559: So wahr der HErr3068 HErr136 lebet!

27 Siehe, ich will über sie wachen8245 zum Unglück7451 und zu keinem Guten2896, daß, wer aus8552 Juda3063 in Ägyptenland776 ist, soll durchs Schwert2719 und Hunger7458 umkommen, bis es ein376 Ende3615 mit ihnen habe.

28 Welche aber dem Schwert2719 entrinnen6412, die werden4557 doch aus Ägyptenland4714 ins Land776 Juda3063 wiederkommen7725 müssen mit geringem Haufen. Und776 also werden6965 dann alle die Übrigen7611 aus Juda3063, so nach Ägyptenland776 gezogen waren935, daß sie daselbst1481 herbergeten, erfahren3045, wes Wort1697 wahr worden sei, meines oder ihres.

29 Und zum Zeichen226, spricht5002 der HErr3068, daß ich euch an diesem Ort4725 heimsuchen will, damit ihr3045 wisset, daß mein Wort1697 soll6965 wahr werden6965 über6485 euch zu m Unglück7451,

30 so spricht559 der HErr3068 also: Siehe, ich will Pharao Haphra, den König4428 in Ägypten4714, übergeben in die Hände3027 seiner Feinde341 und5414 derer, die ihm3027 nach seinem Leben5315 stehen1245, gleichwie ich Zedekia6667, den König4428 Judas, übergeben habe5414 in die Hand3027 Nebukadnezars5019, des Königs4428 zu Babel894, seines Feindes341, und der ihm nach seinem Leben5315 stund.

Єремiя

Розділ 44

Der Prophet Jeremia

Kapitel 44

1 Слово, що було до Єремії про всіх юдеїв, що сиділи в єгипетському кра́ї, що сиділи в Міґдолі, і в Тахпанхесі, і в Нофі, і в краю́ Патрос, говорячи:

1 Dies ist das776 Wort1697, das776 zu Jeremia3414 geschah an alle Juden3064, so in Ägyptenland4714 wohneten, nämlich zu Migdal, zu Thachpanhes8471, zu Noph5297 und die3427 im Lande Pathros6624 wohneten, und sprach559:

2 „Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ви бачили все те зло, що Я спрова́див на Єрусалим та на всі Юдині міста́, — і ось вони цього дня руїна, і немає в них ме́шканця.

2 So spricht der HErr3068 Zebaoth6635, der GOtt430 Israels3478: Ihr3427 habt gesehen7200 all das Übel7451, das ich habe kommen lassen über Jerusalem3389 und2723 über alle Städte5892 in Juda3063; und siehe, heutigestages3117 sind935 sie559 wüst, und wohnet niemand drinnen;

3 Це через їхнє зло, яке вони зробили, щоб гніви́ти Мене, ходячи кадити, служити іншим бога́м, яких не знали ані вони, ані ви, ані ваші батьки́.

3 und5647 das um ihrer Bosheit7451 willen, die sie taten6213, daß sie mich6440 erzürneten und430 hingingen3212 und räucherten6999 und dieneten andern312 Göttern, welche weder sie noch ihr3045 noch eure Väter1 kannten.

4 І посилав Я до вас усіх Моїх рабів пророків, рано та пізно, кажучи: Не робіть цієї обридли́вої речі, яку Я знена́видив!

4 Und ich sandte7971 stets7925 zu6213 euch alle meine Knechte5650, die Propheten5030, und ließ7971 euch sagen559: Tut doch nicht solche1697 Greuel8441, die ich hasse8130!

5 Та не слухали вони, і не нахилили уха свого, щоб відвернутися від свого зла, щоб не кадити іншим бога́м.

5 Aber sie7725 gehorchten8085 nicht, neigten auch ihre Ohren241 von ihrer Bosheit7451 nicht, daß sie sich5186 bekehreten und430 andern312 Göttern nicht geräuchert6999 hätten.

6 І вилилась лютість Моя та Мій гнів, і запала́в він в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму, і стали вони руїною та пусти́нею, як бачите цього дня.

6 Darum ging5413 auch mein Zorn639 und2723 Grimm2534 an und entbrannte1197 über die Städte5892 Judas und über die Gassen2351 zu Jerusalem3389, daß sie zur Wüste8077 und öde worden sind, wie es heutigestages3117 stehet.

7 А тепер так говорить Господь, Бог Саваот, Бог Ізраїлів: На́що ви робите велике зло своїм ду́шам, вигу́блюючи собі чоловіка та жінку, дитину й немовля́ з-серед Юди, щоб не залиши́лася вам решта?

7 Nun, so spricht559 der HErr3068, der GOtt430 Zebaoth6635, der GOtt430 Israels3478: Warum tut6213 ihr doch so groß1419 Übel7451 wider euer eigen Leben, damit unter8432 euch5315 ausgerottet werde beide, Mann376 und Weib802, beide, Kind5768 und Säugling3243 aus3772 Juda3063, und nichts von euch überbleibe,

8 На́що ви робите, щоб гніви́ти Мене чи́нами рук своїх, щоб кадити іншим богам в єгипетському кра́ї, куди ви прийшли чужи́нцями заме́шкати там, щоб погубити себе, і щоб стати прокля́ттям та га́ньбою серед усіх людів землі?

8 daß ihr mich so erzürnet3707 durch935 eurer Hände3027 Werk4639 und430 räuchert6999 andern312 Göttern in Ägyptenland4714, dahin ihr gezogen seid, daselbst zu herbergen1481, auf daß ihr ausgerottet3772 und776 zum Fluch7045 und Schmach2781 werdet unter allen Heiden1471 auf Erden776?

9 Чи забули ви зло ваших батьків, та зло Юдиних царів, і зло жінок його, і зло ваше та зло ваших жінок, що наробили в Юдиному кра́ї та на вулицях Єрусалиму?

9 Habt ihr vergessen7911 des Unglücks7451 eurer Väter1, des Unglücks7451 der Könige4428 Judas, des Unglücks7451 ihrer Weiber802, dazu eures eigenen Unglücks7451 und eurer Weiber802 Unglücks7451, das776 euch begegnet ist im Lande Juda3063 und auf den Gassen2351 zu6213 Jerusalem3389?

10 Не були вони впоко́рені аж до цього дня, і не бояться, і не ходять Зако́ном Моїм та Моїми уставами, що Я дав вам та вашим батька́м.

10 Noch sind1980 sie bis auf6440 diesen Tag3117 nicht gedemütiget, fürchten sich3372 auch nicht und wandeln nicht in6440 meinem Gesetz8451 und Rechten2708, die ich euch und euren Vätern1 vorgestellet habe5414.

11 Тому́ так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я зверну́ обличчя Своє на вас вам на зло, щоб ви́коренити всього Юду!

11 Darum spricht559 der HErr3068 Zebaoth6635, der GOtt430 Israels3478, also: Siehe, ich will mein Angesicht6440 wider euch richten zum Unglück7451, und7760 ganz Juda3063 soll ausgerottet werden3772.

12 І візьму́ Я за́лишок Юди, що звернули обличчя своє на мандрівку в єгипетський край, щоб чужи́нцями замешкати там, і погинуть усі в єгипетському кра́ї, — попа́дають від меча та від голоду, погинуть від мало́го й аж до великого, повмирають від меча та від голоду, і стануть клятьбо́ю, застра́шенням, і прокля́ттям та га́ньбою.

12 Und776 ich will935 die Übrigen7611 aus Juda3063 nehmen3947, so ihr Angesicht gerichtet haben, nach Ägyptenland776 zu ziehen, daß sie daselbst7760 herbergen1481; es soll ein Ende mit ihnen allen werden8552 in6440 Ägyptenland4714. Durchs Schwert2719 sollen sie fallen5307 und8047 durch Hunger7458 sollen sie umkommen, beide, klein6996 und groß1419; sie sollen durch Schwert2719 und Hunger7458 sterben4191 und sollen ein Schwur7045, Wunder, Fluch423 und Schmach2781 werden8552.

13 І покараю замешкалих в єгипетському кра́ї, як покарав Я Єрусалим, — мечем, голодом та морови́цею.

13 Ich will auch die Einwohner3427 in Ägyptenland776 mit dem Schwert2719, Hunger7458 und Pestilenz1698 heimsuchen6485, gleichwie ich zu Jerusalem3389 getan habe,

14 І не буде втікача та врятованих із решти Юди, що прийшли чужи́нцями замешкати там в єгипетському кра́ї, щоб вернутися до Юдиного кра́ю, куди вони бажають усією душею своєю верну́тися й оселитися там. Але не ве́рнуться вони, хіба тільки поодинокі втікачі́!“

14 daß aus den5315 Übrigen7611 Judas keiner8300 soll entrinnen6412 noch überbleiben, die doch darum hieher kommen sind935 nach Ägyptenland4714 zur Herberge, daß sie3427 wiederum7725 ins Land776 Juda3063 kommen möchten, dahin sie gerne wollten5375 wiederkommen7725 und776 wohnen1481; aber es soll keiner wieder7725 dahin kommen, ohne welche von hinnen fliehen6405.

15 І відповіли́ Єремії всі ті люди, що знали, що їхні жінки́ ка́дять іншим богам, і всі ті жінки, що стояли там у великий збір, і ввесь наро́д, що сидів в єгипетському кра́ї в Патросі, говорячи:

15 Da antworteten6030 dem Jeremia3414 alle Männer582, die3427 da wohl wußten3045, daß ihre Weiber802 andern312 Göttern räucherten6999, und430 alle Weiber802, so mit großem1419 Haufen6951 dastunden, samt allem Volk5971, die in Ägyptenland776 wohneten und in Pathros6624, und sprachen559:

16 „Щодо сло́ва, що ти говорив до нас Господнім Ім'я́м, ми не слухаємо тебе.

16 Nach dem Wort1697, das du1696 im Namen8034 des HErrn3068 uns8085 sagest, wollen wir dir nicht gehorchen,

17 Бо напевно ви́конаємо кожне те слово, що виходить із наших уст, — щоб кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, як робили ми та батьки́ наші, царі наші та зверхники наші в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму. І наси́чувалися ми хлібом, і було нам добре, а зла ми не бачили.

17 sondern wir wollen tun6213 nach all dem Wort1697, das aus3318 unserm Munde6310 gehet, und wollen Melecheth des Himmels8064 räuchern6999 und derselbigen Trankopfer5262 opfern5258, wie2896 wir und unsere Väter1, unsere Könige4428 und Fürsten8269 getan6213 haben in den Städten5892 Judas und auf den Gassen2351 zu Jerusalem3389. Da hatten6213 wir auch Brot3899 genug7646 und ging uns wohl und sahen7200 kein Unglück7451.

18 А відколи́ перестали ми кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, брак нам усього, і ми гинемо від меча та голоду!

18 Seit der Zeit7458 aber wir haben abgelassen2308, Melecheth des Himmels8064 zu räuchern6999 und8552 Trankopfer5262 zu opfern5258, haben wir allen Mangel2637 gelitten und sind durch Schwert2719 und Hunger umkommen.

19 А коли ми кадимо небесній цариці й приносимо їй литі жертви, то хіба без ві́дома наших чоловіків ми робимо для неї жерто́вні калачі́ з її зобра́женням, і ллємо́ їй литі жертви?“

19 Auch wenn wir582 Melecheth des Himmels8064 räuchern6999 und Trankopfer5262 opfern5258, das tun6213 wir ja nicht1107 ohne unserer Männer Willen, daß wir derselbigen Kuchen3561 backen und Trankopfer5262 opfern5258, sie zu bekümmern6087.

20 І сказав Єремія до всього народу, до чоловіків та до жінок, та до всього народу, що відповідали йому таке, гово́рячи:

20 Da sprach559 Jeremia3414 zum ganzen Volk5971, beide, Männern1397 und559 Weibern802, und allem Volk5971, die ihm so geantwortet hatten6030:

21 „Хіба не кадило, яке кадили в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму ви та ваші батьки, ваші царі та зверхники ваші й народ цього краю, — хіба не згадав це Господь, і не ввійшло воно до серця Його?

21 Ich meine7002 ja, der HErr3068 habe gedacht2142 an das776 Räuchern6999, so ihr in den Städten5892 Judas und auf5927 den Gassen2351 zu Jerusalem3389 getrieben habt, samt euren Vätern1 Königen4428, Fürsten8269 und allem Volk5971 im Lande, und hat‘s zu Herzen3820 genommen,

22 І не зміг Господь більше зне́сти зла ваших чи́нів, та ті гидо́ти, що ви наробили, — тому́ став ваш край руїною, і застра́шенням та прокля́ттям, так що немає ме́шканця, як бачите цього дня“.

22 daß er nicht mehr leiden konnte3201 euren6440 bösen7455 Wandel4611 und3068 Greuel8441, die ihr3427 tatet; daher auch euer Land776 zur Wüste, zum Wunder und zum Fluch7045 worden ist5375, daß niemand drinnen wohnet, wie6440 es heutigestages3117 stehet.

23 За те, що кадили ви, і що грішили Господе́ві, і не слухалися Господнього голосу, і не ходили Зако́ном Його й Його правом та свідо́цтвами Його, тому спітка́ло вас оце зло, як бачите цього дня“.

23 Darum daß ihr8085 geräuchert6999 habt und wider den HErrn3068 gesündiget und der Stimme6963 des HErrn3068 nicht7451 gehorchet und in seinem Gesetz8451, Rechten2708 und Zeugnis nicht gewandelt1980 habt, darum ist auch euch2398 solch Unglück widerfahren7122, wie834 es heutigestages3117 stehet.

24 І сказав Єремія до всього наро́ду та до всіх жіно́к: Послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що в єгипетському кра́ї!

24 Und Jeremia3414 sprach559 zu8085 allem Volk5971 und zu allen Weibern802: Höret des HErrn3068 Wort1697, alle ihr aus Juda3063, so in Ägyptenland776 sind!

25 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, кажучи: Ви та ваші жінки́ говорили своїми уста́ми й своїми руками виконували, кажучи: „Конче виконаємо свої прися́ги, що ми присягали кадити небесній цариці й лити їй литі жертви,“ тому напевно здійсні́те ваші прися́ги, і конче виконайте обі́тниці ваші.

25 So spricht559 der HErr3068 Zebaoth6635, der GOtt430 Israels3478: Ihr und559 eure Weiber802 habt mit eurem Munde6310 geredet und mit euren Händen3027 vollbracht, daß ihr saget1696: Wir wollen unsere Gelübde5088 halten6965, die wir gelobet haben5087 Melecheth des Himmels8064, daß wir derselbigen räuchern6999 und Trankopfer5262 opfern5258. Wohlan, ihr habt eure Gelübde5088 erfüllet und eure Gelübde5088 gehalten.

26 Тому то послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що сидиш в єгипетському кра́ї: Ось Я присягнув великим Своїм Ім'я́м, — говорить Господь, — що не буде вже Ім'я́ Моє кликатися устами жодного юде́янина, кажучи: „Живий Господь Бог!“ у всьому єгипетському кра́ї.

26 So höret nun des HErrn3069 Wort1697, ihr3427 alle2416 aus Juda3063, die8034 ihr in Ägyptenland776 wohnet! Siehe, ich schwöre7650 bei meinem großen1419 Namen8034, spricht559 der HErr3068, daß mein Name nicht mehr soll durch einiges Menschen376 Mund6310 aus Juda3063 genannt7121 werden8085 im ganzen Ägyptenland4714, der da sage559: So wahr der HErr3068 HErr136 lebet!

27 Ось Я пильную вас на зло, а не на добро, і загине кожен юде́янин, що в єгипетському кра́ї, від меча та від голоду, аж до їх скону.

27 Siehe, ich will über sie wachen8245 zum Unglück7451 und zu keinem Guten2896, daß, wer aus8552 Juda3063 in Ägyptenland776 ist, soll durchs Schwert2719 und Hunger7458 umkommen, bis es ein376 Ende3615 mit ihnen habe.

28 А врятовані від меча ве́рнуться з єгипетського кра́ю до кра́ю Юдиного нечисле́нними. І пізнає ввесь останок Юди, що прийшли до єгипетського кра́ю чужи́нцями замешкати там, чиє слово ви́конається: Моє чи їхнє?

28 Welche aber dem Schwert2719 entrinnen6412, die werden4557 doch aus Ägyptenland4714 ins Land776 Juda3063 wiederkommen7725 müssen mit geringem Haufen. Und776 also werden6965 dann alle die Übrigen7611 aus Juda3063, so nach Ägyptenland776 gezogen waren935, daß sie daselbst1481 herbergeten, erfahren3045, wes Wort1697 wahr worden sei, meines oder ihres.

29 А оце вам той знак, — говорить Господь, — що Я відві́даю вас у цьому місці, щоб ви пізнали, що конче спра́вдяться Мої слова на вас на зло.

29 Und zum Zeichen226, spricht5002 der HErr3068, daß ich euch an diesem Ort4725 heimsuchen will, damit ihr3045 wisset, daß mein Wort1697 soll6965 wahr werden6965 über6485 euch zu m Unglück7451,

30 Так говорить Господь: Ось Я видам фараона Хофру, єгипетського царя, в руку його ворогів та в руку тих, що шукають душі його, як дав Я Седекію, Юдиного царя, у руку Навуходоно́сора, вавилонського царя, його ворога, що шукав душі його!“

30 so spricht559 der HErr3068 also: Siehe, ich will Pharao Haphra, den König4428 in Ägypten4714, übergeben in die Hände3027 seiner Feinde341 und5414 derer, die ihm3027 nach seinem Leben5315 stehen1245, gleichwie ich Zedekia6667, den König4428 Judas, übergeben habe5414 in die Hand3027 Nebukadnezars5019, des Königs4428 zu Babel894, seines Feindes341, und der ihm nach seinem Leben5315 stund.

1.0x