Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Иоанна

Глава 12

1 За шесть дней до Пасхи Иисус пришел в Вифанию, туда, где жил Лазарь, которого Он воскресил из мертвых.

2 Здесь в честь Иисуса был устроен обед. Марфа накрывала на стол, и Лазарь вместе с другими гостями и Иисусом тоже возлежал у стола.

3 Мария в это время взяла кувшин чистого нардового масла, которое стоило очень дорого, и вылила его на ноги Иисусу. Потом она стала вытирать Его ноги своими волосами. Весь дом наполнился ароматом масла.

4 Иуда Искариот, один из учеников Иисуса, который впоследствии предал Его, возмутился:

5 — Почему было не продать это масло за триста динариев и не раздать деньги нищим?

6 Он говорил это не потому, что заботился о нищих, а потому, что был вор. Ему был доверен ящик с общими деньгами, и он брал из него на свои нужды.

7 — Оставь ее, — сказал Иисус, — она должна была сохранить этот бальзам на день Моего погребения.

8 Нищие всегда будут с вами, а Я не всегда буду с вами.

9 Тем временем множество иудеев узнало, что Иисус там. Они пришли не только для того, чтобы увидеть Иисуса, но и посмотреть на Лазаря, которого Иисус воскресил из мертвых.

10 Первосвященники же решили убить и Лазаря,

11 потому что из-за него многие иудеи приходили к Иисусу и верили в Него.

12 На следующий день многочисленная толпа, пришедшая на праздник, услышала о том, что Иисус идет в Иерусалим.

13 Люди взяли пальмовые ветви и вышли Ему навстречу с возгласами: — Осанна! Благословен Тот, Кто приходит во имя Господа! Благословен Царь Израиля!

14 Иисус нашел молодого осла и сел на него, как об этом и написано:

15 «Не бойся, дочь Сиона! Вот идет Царь твой, сидя на молодом осле!»

16 Вначале ученики Иисуса ничего не могли понять. Только после того, как Он был прославлен, они поняли, что сбылось написанное о Нем.

17 Люди, бывшие с Иисусом, когда Он вызвал Лазаря из могилы, воскресив его из мертвых, продолжали рассказывать об этом случае.

18 Потому и вышла встречать Иисуса целая толпа, что все хотели увидеть Человека, сотворившего такое знамение.

19 Фарисеи с досадой говорили друг другу: — Ничего не помогает. Весь мир идет за Ним!

20 Среди пришедших на праздник для поклонения было несколько греков.

21 Они подошли к Филиппу, ученику Иисуса, который был родом из Вифсаиды в Галилее, и попросили: — Господин, мы бы хотели увидеть Иисуса.

22 Филипп пошел к Андрею, и они вдвоем подошли и сказали об этом Иисусу.

23 Иисус ответил: — Настал час прославиться Сыну Человеческому.

24 Говорю вам истину: если пшеничное зерно не упадет в землю и не умрет, то оно останется одним зерном. Если же оно умрет, то из него произойдет много зерен.

25 Тот, кто любит свою жизнь, тот потеряет ее, но кто возненавидит свою жизнь в этом мире, тот сохранит ее для вечной жизни.

26 Тот, кто служит Мне, должен и следовать за Мной. И где Я, там будет и Мой слуга. И Отец Мой прославит того, кто служит Мне.

27 Сейчас Моя душа взволнована. Что Я могу сказать? Сказать ли: «Отец, избавь Меня от этого часа»? Но ведь для этого часа Я и пришел!

28 Отец, прославь Свое имя! И с небес раздался голос: — Прославил и еще прославлю!

29 Народ, который там стоял и слышал, говорил, что это гром, но некоторые утверждали, что это ангел говорил с Ним.

30 Иисус сказал: — Этот голос был не для Меня, а для вас.

31 Теперь настало время суда для мира, и князь этого мира будет изгнан вон.

32 Но когда Я буду поднят от земли, Я всех привлеку к Себе.

33 Это Он сказал, давая им понять, какой смертью Он умрет.

34 Толпа ответила Ему: — Мы слышали из Закона, что Христос вечно жив. Как же Ты можешь говорить, что «Сын Человеческий будет поднят»? Кто Этот Сын Человеческий?

35 Тогда Иисус сказал им: — Еще совсем недолго Свет будет с вами. Ходите, пока есть Свет, чтобы вас не покрыла тьма. А тот, кто ходит во тьме, не знает, куда он идет.

36 Верьте в Свет, пока Свет есть, чтобы вам стать сынами Света. Закончив говорить, Иисус ушел и скрылся от них.

37 Даже после того как Иисус сотворил перед ними столько знамений, они не верили в Него

38 Так исполнились слова пророка Исаии: «Господи, кто поверил слышанному от нас, и кому открылась мышца Господня?»

39 Они потому не могли верить, что, как еще сказал Исаия:

40 «Он ослепил их глаза и ожесточил их сердца, чтобы они не увидели глазами, не поняли сердцами и не обратились, чтобы Я их исцелил».

41 Исаия сказал это потому, что он видел Его славу и говорил о Нем.

42 Впрочем даже среди начальников многие поверили в Иисуса, хотя из боязни перед фарисеями и перед тем, что их отлучат от синагоги, они не говорили о своей вере.

43 Похвала людей была для них дороже одобрения Бога.

44 Иисус воскликнул: — Когда человек верит в Меня, он верит не только в Меня, но и в Пославшего Меня.

45 Когда он смотрит на Меня, он видит Того, Кто послал Меня.

46 Я — свет, и Я пришел в мир, чтобы никто из тех, кто верит в Меня, не остался во тьме.

47 Я не сужу того, кто слушает Мои слова, но не делает того, что Я говорю. Ведь Я пришел не судить мир, а спасти его.

48 Для того, кто отвергает Меня и не принимает Моих слов, есть судья; Мое слово будет судить его в последний День.

49 Я ведь не от Себя говорил, но Отец, Который послал Меня, повелел Мне, что говорить и как говорить.

50 Я знаю, что Его заповедь — это вечная жизнь. Поэтому то, что говорю, Я говорю так, как сказал Мне Отец.

Вiд Iвана

Розділ 12

1 Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.

2 І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.

3 А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім!

4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати:

5 „Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“

6 А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли.

7 І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені.

8 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“

9 А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.

10 А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,

11 бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували.

12 А другого дня, коли бе́зліч наро́ду, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,

13 то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“

14 Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:

15 „Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“

16 А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́.

17 Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих.

18 Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.

19 Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“

20 А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі ге́ллени.

21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“.

22 Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.

23 Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь.

24 Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́.

25 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя.

26 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець.

27 Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́...

28 Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“ Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“

29 А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „Це ангол Йому говорив“!

30 Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас.

31 Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер.

32 І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“.

33 А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти.

34 А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“

35 І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде.

36 Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них.

37 І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,

38 щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“

39 Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік:

40 „Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“

41 Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в.

42 Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги.

43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.

44 А Ісус підняв голос, та й промовляв: „Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.

45 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.

46 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався.

47 Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.

48 Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його!

49 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити.

50 І відаю Я, що Його ота заповідь — то вічне життя. Тож що́ Я говорю́, то так говорю́, як Отець Мені розповіда́в.

Евангелие от Иоанна Глава 12	Вiд Iвана Розділ 12
1 За шесть дней до Пасхи Иисус пришел в Вифанию, туда, где жил Лазарь, которого Он воскресил из мертвых.	1 Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.
2 Здесь в честь Иисуса был устроен обед. Марфа накрывала на стол, и Лазарь вместе с другими гостями и Иисусом тоже возлежал у стола.	2 І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.
3 Мария в это время взяла кувшин чистого нардового масла, которое стоило очень дорого, и вылила его на ноги Иисусу. Потом она стала вытирать Его ноги своими волосами. Весь дом наполнился ароматом масла.	3 А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім!
4 Иуда Искариот, один из учеников Иисуса, который впоследствии предал Его, возмутился:	4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати:
5 — Почему было не продать это масло за триста динариев и не раздать деньги нищим?	5 „Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“
6 Он говорил это не потому, что заботился о нищих, а потому, что был вор. Ему был доверен ящик с общими деньгами, и он брал из него на свои нужды.	6 А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли.
7 — Оставь ее, — сказал Иисус, — она должна была сохранить этот бальзам на день Моего погребения.	7 І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені.
8 Нищие всегда будут с вами, а Я не всегда буду с вами.	8 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“
9 Тем временем множество иудеев узнало, что Иисус там. Они пришли не только для того, чтобы увидеть Иисуса, но и посмотреть на Лазаря, которого Иисус воскресил из мертвых.	9 А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.
10 Первосвященники же решили убить и Лазаря,	10 А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,
11 потому что из-за него многие иудеи приходили к Иисусу и верили в Него.	11 бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували.
12 На следующий день многочисленная толпа, пришедшая на праздник, услышала о том, что Иисус идет в Иерусалим.	12 А другого дня, коли бе́зліч наро́ду, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,
13 Люди взяли пальмовые ветви и вышли Ему навстречу с возгласами: — Осанна! Благословен Тот, Кто приходит во имя Господа! Благословен Царь Израиля!	13 то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“
14 Иисус нашел молодого осла и сел на него, как об этом и написано:	14 Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
15 «Не бойся, дочь Сиона! Вот идет Царь твой, сидя на молодом осле!»	15 „Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“
16 Вначале ученики Иисуса ничего не могли понять. Только после того, как Он был прославлен, они поняли, что сбылось написанное о Нем.	16 А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́.
17 Люди, бывшие с Иисусом, когда Он вызвал Лазаря из могилы, воскресив его из мертвых, продолжали рассказывать об этом случае.	17 Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих.
18 Потому и вышла встречать Иисуса целая толпа, что все хотели увидеть Человека, сотворившего такое знамение.	18 Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.
19 Фарисеи с досадой говорили друг другу: — Ничего не помогает. Весь мир идет за Ним!	19 Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“
20 Среди пришедших на праздник для поклонения было несколько греков.	20 А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі ге́ллени.
21 Они подошли к Филиппу, ученику Иисуса, который был родом из Вифсаиды в Галилее, и попросили: — Господин, мы бы хотели увидеть Иисуса.	21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“.
22 Филипп пошел к Андрею, и они вдвоем подошли и сказали об этом Иисусу.	22 Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.
23 Иисус ответил: — Настал час прославиться Сыну Человеческому.	23 Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь.
24 Говорю вам истину: если пшеничное зерно не упадет в землю и не умрет, то оно останется одним зерном. Если же оно умрет, то из него произойдет много зерен.	24 Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́.
25 Тот, кто любит свою жизнь, тот потеряет ее, но кто возненавидит свою жизнь в этом мире, тот сохранит ее для вечной жизни.	25 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя.
26 Тот, кто служит Мне, должен и следовать за Мной. И где Я, там будет и Мой слуга. И Отец Мой прославит того, кто служит Мне.	26 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець.
27 Сейчас Моя душа взволнована. Что Я могу сказать? Сказать ли: «Отец, избавь Меня от этого часа»? Но ведь для этого часа Я и пришел!	27 Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́...
28 Отец, прославь Свое имя! И с небес раздался голос: — Прославил и еще прославлю!	28 Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“ Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“
29 Народ, который там стоял и слышал, говорил, что это гром, но некоторые утверждали, что это ангел говорил с Ним.	29 А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „Це ангол Йому говорив“!
30 Иисус сказал: — Этот голос был не для Меня, а для вас.	30 Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас.
31 Теперь настало время суда для мира, и князь этого мира будет изгнан вон.	31 Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер.
32 Но когда Я буду поднят от земли, Я всех привлеку к Себе.	32 І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“.
33 Это Он сказал, давая им понять, какой смертью Он умрет.	33 А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти.
34 Толпа ответила Ему: — Мы слышали из Закона, что Христос вечно жив. Как же Ты можешь говорить, что «Сын Человеческий будет поднят»? Кто Этот Сын Человеческий?	34 А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“
35 Тогда Иисус сказал им: — Еще совсем недолго Свет будет с вами. Ходите, пока есть Свет, чтобы вас не покрыла тьма. А тот, кто ходит во тьме, не знает, куда он идет.	35 І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде.
36 Верьте в Свет, пока Свет есть, чтобы вам стать сынами Света. Закончив говорить, Иисус ушел и скрылся от них.	36 Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них.
37 Даже после того как Иисус сотворил перед ними столько знамений, они не верили в Него	37 І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,
38 Так исполнились слова пророка Исаии: «Господи, кто поверил слышанному от нас, и кому открылась мышца Господня?»	38 щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“
39 Они потому не могли верить, что, как еще сказал Исаия:	39 Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік:
40 «Он ослепил их глаза и ожесточил их сердца, чтобы они не увидели глазами, не поняли сердцами и не обратились, чтобы Я их исцелил».	40 „Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“
41 Исаия сказал это потому, что он видел Его славу и говорил о Нем.	41 Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в.
42 Впрочем даже среди начальников многие поверили в Иисуса, хотя из боязни перед фарисеями и перед тем, что их отлучат от синагоги, они не говорили о своей вере.	42 Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги.
43 Похвала людей была для них дороже одобрения Бога.	43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.
44 Иисус воскликнул: — Когда человек верит в Меня, он верит не только в Меня, но и в Пославшего Меня.	44 А Ісус підняв голос, та й промовляв: „Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.
45 Когда он смотрит на Меня, он видит Того, Кто послал Меня.	45 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.
46 Я — свет, и Я пришел в мир, чтобы никто из тех, кто верит в Меня, не остался во тьме.	46 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався.
47 Я не сужу того, кто слушает Мои слова, но не делает того, что Я говорю. Ведь Я пришел не судить мир, а спасти его.	47 Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.
48 Для того, кто отвергает Меня и не принимает Моих слов, есть судья; Мое слово будет судить его в последний День.	48 Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його!
49 Я ведь не от Себя говорил, но Отец, Который послал Меня, повелел Мне, что говорить и как говорить.	49 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити.
50 Я знаю, что Его заповедь — это вечная жизнь. Поэтому то, что говорю, Я говорю так, как сказал Мне Отец.	50 І відаю Я, що Його ота заповідь — то вічне життя. Тож що́ Я говорю́, то так говорю́, як Отець Мені розповіда́в.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Иоанна

Глава 12

Вiд Iвана

Розділ 12

Евангелие от Иоанна

Глава 12

Вiд Iвана

Розділ 12

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Иоанна

Глава 12

Вiд Iвана

Розділ 12

Евангелие от Иоанна

Глава 12

Вiд Iвана

Розділ 12

Ветхий
завет

Новый
завет