БытиеГлава 29 |
|
1 |
|
2 И увидел: |
|
3 Когда собирались |
|
4 |
|
5 Он сказал |
|
6 Он еще сказал |
|
7 И сказал: |
|
8 Они сказали: |
|
9 |
|
10 Когда Иаков |
|
11 И поцеловал |
|
12 И сказал |
|
13 Лаван, |
|
14 Лаван |
|
15 |
|
16 У Лавана |
|
17 Лия |
|
18 Иаков |
|
19 Лаван |
|
20 И служил |
|
21 |
|
22 Лаван |
|
23 Вечером |
|
24 И дал |
|
25 |
|
26 Лаван |
|
27 окончи |
|
28 |
|
29 И дал |
|
30 Иаков вошел |
|
31 Господь |
|
32 Лия |
|
33 |
|
34 |
|
35 |
БуттяРозділ 29 |
|
1 |
|
2 І побачив, — аж ось криниця в полі, і ото там три отарі лежали біля неї, бо з тієї криниці напувають стада́. А на отворі криниці лежав великий камінь. |
|
3 І збирались туди всі стада, і скочували каменя з отвору криниці, і напоювали отару, і привалювали каменя на отвір криниці знов на його місце. |
|
4 І сказав до пастухів Яків: „Браття мої, звідкіля ви?“ А ті відказали: „Ми з Харану“. |
|
5 І сказав їм: „Чи ви знаєте Лавана, сина Нахорового?“ І відказали: „Знаємо“. |
|
6 І сказав їм: „Чи гаразд із ним?“ І відказали: „Гаразд. А ось Рахі́ль, дочка його, приходить з отарою“. |
|
7 І сказав: „Тож іще багато дня, не час зганяти худобу. Напійте отару, та йдіть пасіть“. |
|
8 А вони відказали: „Не можемо, аж поки не будуть зігнані всі стада, і не відкотять каменя з отвору криниці, — тоді понапуваємо отару“. |
|
9 Іще він говорив із ними, аж ось приходить Рахі́ль з отарою батька свого, бо була вона пастушка. |
|
10 І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата матері своєї, та отару Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і відкотив каменя з отво́ру криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері своєї. |
|
11 І поцілував Яків Рахіль, і підніс свій голос, і заплакав... |
|
12 І Яків оповів Рахілі, що він брат батька її, і що він син Ревеки. А та побігла, і розповіла батькові своєму... |
|
13 І сталося, коли Лаван почув вістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг йому назустріч, і обняв його, і поцілував його, і привів його до свого дому. А він розповів Лаванові про всі ті пригоди. |
|
14 І промовив до нього Лаван: „Поправді, ти кість моя й тіло моє́!“ І сидів він із ним місяць ча́су. |
|
15 І сказав Лаван до Якова: „Чи тому, що ти брат мій, то ти будеш служити мені даре́мно? Скажи ж мені, яка плата тобі?“ |
|
16 А в Лавана було дві дочки́: ім'я́ старшій Лія, а ім'я́ молодшій Рахіль. |
|
17 Очі ж Ліїні були хворі, а Рахіль була гарного стану та вродливого вигляду. |
|
18 І покохав Яків Рахіль, та й сказав: „Я буду сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку́ твою“. |
|
19 І промовив Лаван: „Краще мені віддати її тобі, аніж віддати мені її іншому чоловікові. Сиди ж зо мною!“ |
|
20 І служив Яків за Рахіль сім літ, а вони через любов його до неї були в його очах, як кілька днів. |
|
21 І сказав Яків Лаванові: „Дай мені жінку мою, бо виповнилися мої дні, і нехай я до неї ввійду́!“ |
|
22 І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевости, і справив гостину. |
|
23 І сталося ввечері, — і взяв він дочку свою Лію, і до нього впровадив її. І Яків із нею зійшовся. |
|
24 А Лаван дав їй Зілпу, невільницю свою, дав Лії, дочці своїй, за невільницю. |
|
25 А вранці виявилося, що то була Лія! І промовив Яків до Лавана: „Що́ це ти вчинив мені? Хіба не за Рахіль працював я в тебе? На́що ж обманив ти мене? |
|
26 А Лаван відказав: „У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою. |
|
27 Виповни тиждень для цієї, і буде да́на тобі також та́, за працю, що бу́деш працювати в мене ще сім літ других“. |
|
28 І зробив Яків так, і виповнив тиждень для цієї. І він дав йому Рахіль, дочку свою, дав йому за жінку. |
|
29 І дав Лаван Рахілі, дочці своїй, Білгу, невільницю свою, дав їй за невільницю. |
|
30 І прийшов він також до Рахілі, і покохав також Рахіль, більше, як Лію. І працював у нього ще сім літ других. |
|
31 |
|
32 І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім'я́ йому: Руви́м, бо сказала була: „Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій!“ |
|
33 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Господь почув, що я знена́виджена, і дав мені також цього. І назвала ймення йому: Симеон. |
|
34 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів породила йому“. Тому й назвала ім'я йому: Леві́й. |
|
35 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Тим разом я буду хвалити Господа!“ Тому назвала ім'я йому: Юда. Та й перестала роджати. |
БытиеГлава 29 |
БуттяРозділ 29 |
|
1 |
1 |
|
2 И увидел: |
2 І побачив, — аж ось криниця в полі, і ото там три отарі лежали біля неї, бо з тієї криниці напувають стада́. А на отворі криниці лежав великий камінь. |
|
3 Когда собирались |
3 І збирались туди всі стада, і скочували каменя з отвору криниці, і напоювали отару, і привалювали каменя на отвір криниці знов на його місце. |
|
4 |
4 І сказав до пастухів Яків: „Браття мої, звідкіля ви?“ А ті відказали: „Ми з Харану“. |
|
5 Он сказал |
5 І сказав їм: „Чи ви знаєте Лавана, сина Нахорового?“ І відказали: „Знаємо“. |
|
6 Он еще сказал |
6 І сказав їм: „Чи гаразд із ним?“ І відказали: „Гаразд. А ось Рахі́ль, дочка його, приходить з отарою“. |
|
7 И сказал: |
7 І сказав: „Тож іще багато дня, не час зганяти худобу. Напійте отару, та йдіть пасіть“. |
|
8 Они сказали: |
8 А вони відказали: „Не можемо, аж поки не будуть зігнані всі стада, і не відкотять каменя з отвору криниці, — тоді понапуваємо отару“. |
|
9 |
9 Іще він говорив із ними, аж ось приходить Рахі́ль з отарою батька свого, бо була вона пастушка. |
|
10 Когда Иаков |
10 І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата матері своєї, та отару Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і відкотив каменя з отво́ру криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері своєї. |
|
11 И поцеловал |
11 І поцілував Яків Рахіль, і підніс свій голос, і заплакав... |
|
12 И сказал |
12 І Яків оповів Рахілі, що він брат батька її, і що він син Ревеки. А та побігла, і розповіла батькові своєму... |
|
13 Лаван, |
13 І сталося, коли Лаван почув вістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг йому назустріч, і обняв його, і поцілував його, і привів його до свого дому. А він розповів Лаванові про всі ті пригоди. |
|
14 Лаван |
14 І промовив до нього Лаван: „Поправді, ти кість моя й тіло моє́!“ І сидів він із ним місяць ча́су. |
|
15 |
15 І сказав Лаван до Якова: „Чи тому, що ти брат мій, то ти будеш служити мені даре́мно? Скажи ж мені, яка плата тобі?“ |
|
16 У Лавана |
16 А в Лавана було дві дочки́: ім'я́ старшій Лія, а ім'я́ молодшій Рахіль. |
|
17 Лия |
17 Очі ж Ліїні були хворі, а Рахіль була гарного стану та вродливого вигляду. |
|
18 Иаков |
18 І покохав Яків Рахіль, та й сказав: „Я буду сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку́ твою“. |
|
19 Лаван |
19 І промовив Лаван: „Краще мені віддати її тобі, аніж віддати мені її іншому чоловікові. Сиди ж зо мною!“ |
|
20 И служил |
20 І служив Яків за Рахіль сім літ, а вони через любов його до неї були в його очах, як кілька днів. |
|
21 |
21 І сказав Яків Лаванові: „Дай мені жінку мою, бо виповнилися мої дні, і нехай я до неї ввійду́!“ |
|
22 Лаван |
22 І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевости, і справив гостину. |
|
23 Вечером |
23 І сталося ввечері, — і взяв він дочку свою Лію, і до нього впровадив її. І Яків із нею зійшовся. |
|
24 И дал |
24 А Лаван дав їй Зілпу, невільницю свою, дав Лії, дочці своїй, за невільницю. |
|
25 |
25 А вранці виявилося, що то була Лія! І промовив Яків до Лавана: „Що́ це ти вчинив мені? Хіба не за Рахіль працював я в тебе? На́що ж обманив ти мене? |
|
26 Лаван |
26 А Лаван відказав: „У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою. |
|
27 окончи |
27 Виповни тиждень для цієї, і буде да́на тобі також та́, за працю, що бу́деш працювати в мене ще сім літ других“. |
|
28 |
28 І зробив Яків так, і виповнив тиждень для цієї. І він дав йому Рахіль, дочку свою, дав йому за жінку. |
|
29 И дал |
29 І дав Лаван Рахілі, дочці своїй, Білгу, невільницю свою, дав їй за невільницю. |
|
30 Иаков вошел |
30 І прийшов він також до Рахілі, і покохав також Рахіль, більше, як Лію. І працював у нього ще сім літ других. |
|
31 Господь |
31 |
|
32 Лия |
32 І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім'я́ йому: Руви́м, бо сказала була: „Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій!“ |
|
33 |
33 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Господь почув, що я знена́виджена, і дав мені також цього. І назвала ймення йому: Симеон. |
|
34 |
34 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів породила йому“. Тому й назвала ім'я йому: Леві́й. |
|
35 |
35 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Тим разом я буду хвалити Господа!“ Тому назвала ім'я йому: Юда. Та й перестала роджати. |