CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Матв. 27
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Вiд Матвiя

Розділ 27

1 А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.

2 І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.

3 Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,

4 та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.

5 І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.

6 А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.

7 А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,

8 чому й зветься те поле „полем крови“ аж до сьогодні.

9 Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,

10 і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.

11 Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“ Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.

12 Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.

13 Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“

14 А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.

15 Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.

16 Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.

17 І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“

18 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.

19 Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.

20 А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.

21 Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“ Вони ж відказали: „Варавву“.

22 Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“ Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“

23 А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“ Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“

24 І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.

25 А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“

26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.

27 Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.

28 І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.

29 І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“

30 І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.

31 А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.

32 А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.

33 І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,

34 дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.

35 А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.

36 І, посідавши, стерегли́ Його там.

37 І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.

38 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.

39 А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,

40 і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“

41 Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:

42 „Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!

43 Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.

44 Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.

45 А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!

46 А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“

47 Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.

48 А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.

49 Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.

50 А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.

51 І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,

52 і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,

53 а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.

54 А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“

55 Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.

56 Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.

57 А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.

58 Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.

59 І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,

60 і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.

61 Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.

62 А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,

63 і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.

64 Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.

65 Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.

66 І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили.

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Матая

Глава 27

1 Рано утром все главные священнослужители и старейшины народа вынесли Исе смертный приговор.

2 Они, связав Его, отвели и передали римскому наместнику Пилату. .

3 Когда Иуда, предавший Ису, увидел, что Иса осуждён, он раскаялся и вернул тридцать серебряных монет главным священнослужителям и старейшинам.

4 – Я согрешил, – сказал он, – я предал на смерть невинного Человека. – А нам-то что за дело? – ответили те. – Смотри сам.

5 Бросив деньги в храме, Иуда ушёл и повесился.

6 А главные священнослужители собрали деньги и сказали: – Положить эти деньги в сокровищницу храма нельзя, так как это плата за кровь.

7 И, посоветовавшись, они решили купить на них поле горшечника и использовать его под кладбище для чужеземцев.

8 Поэтому то поле и называется до сегодняшнего дня «Полем Крови».

9 Так исполнилось сказанное пророком Иеремией: «Они взяли тридцать серебряных монет – цену, назначенную Ему исраильским народом,

10 и купили на них землю горшечника, как повелел мне Вечный». .

11 Тем временем Ису поставили перед наместником, и тот спросил Его: – Ты Царь иудеев? – Ты сам так говоришь, – отвечал Иса.

12 Когда же Его обвиняли главные священнослужители и старейшины, Он ничего не отвечал.

13 Пилат спросил: – Ты что, не слышишь, сколько против Тебя обвинений?

14 Но Иса, к удивлению наместника, не отвечал ни на одно из обвинений.

15 У наместника был обычай на праздник Освобождения отпускать одного из заключённых, по выбору народа.

16 В то время под стражей находился известный узник по имени Бар-Абба.

17 Поэтому, когда собрался народ, Пилат спросил: – Кого вы хотите, чтобы я вам отпустил: Бар-Аббу или Ису, называемого Масихом?

18 Он знал, что Ису предали ему из зависти.

19 К тому же, когда Пилат сидел в судейском кресле, его жена послала сказать ему: «Не делай ничего этому праведнику, я сильно страдала сегодня во сне из-за Него».

20 Но главные священнослужители и старейшины убедили толпу просить освобождения Бар-Аббы и казни Исы.

21 – Так кого же из этих двоих вы хотите, чтобы я вам отпустил? – спросил наместник. – Бар-Аббу! – сказали они.

22 – Что же мне тогда делать с Исой, которого называют Масихом? – спросил Пилат. Все в один голос закричали: – Пусть Он будет распят!

23 – За что? Какое зло сделал Он? – спросил Пилат. Однако толпа кричала всё громче: – Пусть Он будет распят!

24 Когда Пилат увидел, что ничего не может сделать и что волнение в народе лишь нарастает, он взял воды, вымыл руки перед всем народом и сказал: – Смотрите сами. Я же не виновен в крови Этого Человека.

25 И весь народ сказал: – Кровь Его на нас и на наших детях!

26 Тогда Пилат освободил им Бар-Аббу, а Ису отдал на распятие, приказав сперва бичевать Его.

27 Солдаты отвели Ису в резиденцию наместника и собрали вокруг Него весь полк.

28 Они раздели Его и надели на Него алую мантию.

29 И сплетя венок из терновника, надели Ему на голову, дали Ему в правую руку трость и стали насмехаться над Ним, становясь перед Ним на колени и говоря: – Да здравствует Царь иудеев!

30 И плевали на Него и, взяв трость, били Его по голове.

31 Вдоволь наиздевавшись, они сняли с Него мантию, одели Ису в Его собственную одежду и повели на распятие.

32 Когда они выходили, им повстречался человек из Кирены по имени Шимон, и солдаты заставили его нести крест Исы.

33 Когда они пришли на место, называемое Голгофа (что означает «Лобное место» ),

34 они дали Ему вино, смешанное с желчью. Попробовав, Он не стал пить.

35 Распяв Ису, солдаты по жребию разделили Его одежду

36 и сели стеречь Его.

37 Над головой Исы прибили табличку с указанием Его вины: ЭТО ИСА, ЦАРЬ ИУДЕЕВ.

38 Вместе с Ним были распяты и два разбойника, один по правую, а другой по левую сторону от Него.

39 Проходившие мимо бранили Его. Качая головами,

40 они говорили: – Ты ведь собирался разрушить храм и в три дня отстроить его! Спаси хотя бы Себя Самого, если Ты Сын Всевышнего (Царственный Спаситель)! Сойди с креста!

41 Главные священнослужители, учители Таурата и старейшины тоже насмехались над Исой.

42 – Спасал других, – говорили они, – а Себя спасти не может. Царь Исраила! Пусть Он сойдёт с креста, и тогда мы поверим в Него.

43 Он полагался на Всевышнего, так пусть Всевышний теперь избавит Его, если Он Ему угоден; ведь Он же называл Себя Сыном Всевышнего!

44 Теми же словами оскорбляли Его и разбойники, распятые вместе с Ним.

45 В полдень по всей земле стало темно, и это продолжалось до трёх часов дня.

46 Около трёх часов Иса громко крикнул: – Эли, Эли, льма шбактани? – (что значит: «Бог Мой, Бог Мой, почему Ты Меня оставил?»)

47 Некоторые из стоявших поблизости, услышав это, сказали: – Он зовёт пророка Ильяса.

48 Один из них тут же подбежал, взял губку, пропитал её кислым вином, насадил на палку и дал Исе пить.

49 Другие же говорили: – Подожди, давай посмотрим, придёт Ильяс спасти Его или нет.

50 Иса снова громко закричал и испустил дух.

51 И тут завеса храма разорвалась надвое сверху донизу. Затряслась земля, и раскололись скалы.

52 Раскрылись могилы, и многие умершие праведники воскресли.

53 Они вышли из могил и, уже после того как воскрес Сам Иса, вошли в святой город Иерусалим, где их видело много людей.

54 Римский офицер и те, кто вместе с ним стерегли Ису, увидев землетрясение и всё, что произошло, очень испугались и сказали: – Он действительно был Сыном Всевышнего (Божественным Царём)!

55 Там также было и много женщин, которые издали наблюдали за происходящим. Они следовали за Исой из самой Галилеи, помогая Ему.

56 Среди них были Марьям из Магдалы, Марьям, мать Якуба и Иосии, . и мать сыновей Завдая.

57 Вечером к месту казни пришёл один богатый человек из Аримафеи по имени Юсуф. Он тоже был учеником Исы.

58 Юсуф пошёл к Пилату и попросил тело Исы. Пилат приказал, чтобы ему отдали тело.

59 Юсуф взял его, обернул чистым льняным полотном

60 и положил в свою новую могильную пещеру, которая была вырублена в скале. Привалив ко входу большой камень, он ушёл.

61 А Марьям из Магдалы и другая Марьям остались сидеть напротив могильной пещеры.

62 На следующий день, это была суббота, главные священнослужители и блюстители Закона собрались у Пилата.

63 – Господин, – обратились они к нему, – мы вспомнили, что когда этот обманщик ещё был жив, Он сказал: «Через три дня Я воскресну».

64 Поэтому прикажи, чтобы могила три дня охранялась, иначе Его ученики могут прийти, выкрасть тело и сказать народу, что Он воскрес из мёртвых. Этот последний обман будет ещё хуже первого.

65 – Возьмите стражу, – ответил Пилат, – идите и охраняйте, как знаете.

66 Они пошли, опечатали камень и выставили у могильной пещеры стражу.

Вiд Матвiя

Розділ 27

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Матая

Глава 27

1 А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.

1 Рано утром все главные священнослужители и старейшины народа вынесли Исе смертный приговор.

2 І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.

2 Они, связав Его, отвели и передали римскому наместнику Пилату. .

3 Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,

3 Когда Иуда, предавший Ису, увидел, что Иса осуждён, он раскаялся и вернул тридцать серебряных монет главным священнослужителям и старейшинам.

4 та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.

4 – Я согрешил, – сказал он, – я предал на смерть невинного Человека. – А нам-то что за дело? – ответили те. – Смотри сам.

5 І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.

5 Бросив деньги в храме, Иуда ушёл и повесился.

6 А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.

6 А главные священнослужители собрали деньги и сказали: – Положить эти деньги в сокровищницу храма нельзя, так как это плата за кровь.

7 А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,

7 И, посоветовавшись, они решили купить на них поле горшечника и использовать его под кладбище для чужеземцев.

8 чому й зветься те поле „полем крови“ аж до сьогодні.

8 Поэтому то поле и называется до сегодняшнего дня «Полем Крови».

9 Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,

9 Так исполнилось сказанное пророком Иеремией: «Они взяли тридцать серебряных монет – цену, назначенную Ему исраильским народом,

10 і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.

10 и купили на них землю горшечника, как повелел мне Вечный». .

11 Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“ Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.

11 Тем временем Ису поставили перед наместником, и тот спросил Его: – Ты Царь иудеев? – Ты сам так говоришь, – отвечал Иса.

12 Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.

12 Когда же Его обвиняли главные священнослужители и старейшины, Он ничего не отвечал.

13 Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“

13 Пилат спросил: – Ты что, не слышишь, сколько против Тебя обвинений?

14 А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.

14 Но Иса, к удивлению наместника, не отвечал ни на одно из обвинений.

15 Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.

15 У наместника был обычай на праздник Освобождения отпускать одного из заключённых, по выбору народа.

16 Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.

16 В то время под стражей находился известный узник по имени Бар-Абба.

17 І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“

17 Поэтому, когда собрался народ, Пилат спросил: – Кого вы хотите, чтобы я вам отпустил: Бар-Аббу или Ису, называемого Масихом?

18 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.

18 Он знал, что Ису предали ему из зависти.

19 Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.

19 К тому же, когда Пилат сидел в судейском кресле, его жена послала сказать ему: «Не делай ничего этому праведнику, я сильно страдала сегодня во сне из-за Него».

20 А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.

20 Но главные священнослужители и старейшины убедили толпу просить освобождения Бар-Аббы и казни Исы.

21 Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“ Вони ж відказали: „Варавву“.

21 – Так кого же из этих двоих вы хотите, чтобы я вам отпустил? – спросил наместник. – Бар-Аббу! – сказали они.

22 Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“ Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“

22 – Что же мне тогда делать с Исой, которого называют Масихом? – спросил Пилат. Все в один голос закричали: – Пусть Он будет распят!

23 А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“ Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“

23 – За что? Какое зло сделал Он? – спросил Пилат. Однако толпа кричала всё громче: – Пусть Он будет распят!

24 І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.

24 Когда Пилат увидел, что ничего не может сделать и что волнение в народе лишь нарастает, он взял воды, вымыл руки перед всем народом и сказал: – Смотрите сами. Я же не виновен в крови Этого Человека.

25 А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“

25 И весь народ сказал: – Кровь Его на нас и на наших детях!

26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.

26 Тогда Пилат освободил им Бар-Аббу, а Ису отдал на распятие, приказав сперва бичевать Его.

27 Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.

27 Солдаты отвели Ису в резиденцию наместника и собрали вокруг Него весь полк.

28 І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.

28 Они раздели Его и надели на Него алую мантию.

29 І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“

29 И сплетя венок из терновника, надели Ему на голову, дали Ему в правую руку трость и стали насмехаться над Ним, становясь перед Ним на колени и говоря: – Да здравствует Царь иудеев!

30 І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.

30 И плевали на Него и, взяв трость, били Его по голове.

31 А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.

31 Вдоволь наиздевавшись, они сняли с Него мантию, одели Ису в Его собственную одежду и повели на распятие.

32 А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.

32 Когда они выходили, им повстречался человек из Кирены по имени Шимон, и солдаты заставили его нести крест Исы.

33 І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,

33 Когда они пришли на место, называемое Голгофа (что означает «Лобное место» ),

34 дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.

34 они дали Ему вино, смешанное с желчью. Попробовав, Он не стал пить.

35 А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.

35 Распяв Ису, солдаты по жребию разделили Его одежду

36 І, посідавши, стерегли́ Його там.

36 и сели стеречь Его.

37 І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.

37 Над головой Исы прибили табличку с указанием Его вины: ЭТО ИСА, ЦАРЬ ИУДЕЕВ.

38 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.

38 Вместе с Ним были распяты и два разбойника, один по правую, а другой по левую сторону от Него.

39 А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,

39 Проходившие мимо бранили Его. Качая головами,

40 і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“

40 они говорили: – Ты ведь собирался разрушить храм и в три дня отстроить его! Спаси хотя бы Себя Самого, если Ты Сын Всевышнего (Царственный Спаситель)! Сойди с креста!

41 Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:

41 Главные священнослужители, учители Таурата и старейшины тоже насмехались над Исой.

42 „Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!

42 – Спасал других, – говорили они, – а Себя спасти не может. Царь Исраила! Пусть Он сойдёт с креста, и тогда мы поверим в Него.

43 Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.

43 Он полагался на Всевышнего, так пусть Всевышний теперь избавит Его, если Он Ему угоден; ведь Он же называл Себя Сыном Всевышнего!

44 Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.

44 Теми же словами оскорбляли Его и разбойники, распятые вместе с Ним.

45 А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!

45 В полдень по всей земле стало темно, и это продолжалось до трёх часов дня.

46 А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“

46 Около трёх часов Иса громко крикнул: – Эли, Эли, льма шбактани? – (что значит: «Бог Мой, Бог Мой, почему Ты Меня оставил?»)

47 Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.

47 Некоторые из стоявших поблизости, услышав это, сказали: – Он зовёт пророка Ильяса.

48 А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.

48 Один из них тут же подбежал, взял губку, пропитал её кислым вином, насадил на палку и дал Исе пить.

49 Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.

49 Другие же говорили: – Подожди, давай посмотрим, придёт Ильяс спасти Его или нет.

50 А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.

50 Иса снова громко закричал и испустил дух.

51 І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,

51 И тут завеса храма разорвалась надвое сверху донизу. Затряслась земля, и раскололись скалы.

52 і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,

52 Раскрылись могилы, и многие умершие праведники воскресли.

53 а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.

53 Они вышли из могил и, уже после того как воскрес Сам Иса, вошли в святой город Иерусалим, где их видело много людей.

54 А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“

54 Римский офицер и те, кто вместе с ним стерегли Ису, увидев землетрясение и всё, что произошло, очень испугались и сказали: – Он действительно был Сыном Всевышнего (Божественным Царём)!

55 Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.

55 Там также было и много женщин, которые издали наблюдали за происходящим. Они следовали за Исой из самой Галилеи, помогая Ему.

56 Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.

56 Среди них были Марьям из Магдалы, Марьям, мать Якуба и Иосии, . и мать сыновей Завдая.

57 А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.

57 Вечером к месту казни пришёл один богатый человек из Аримафеи по имени Юсуф. Он тоже был учеником Исы.

58 Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.

58 Юсуф пошёл к Пилату и попросил тело Исы. Пилат приказал, чтобы ему отдали тело.

59 І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,

59 Юсуф взял его, обернул чистым льняным полотном

60 і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.

60 и положил в свою новую могильную пещеру, которая была вырублена в скале. Привалив ко входу большой камень, он ушёл.

61 Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.

61 А Марьям из Магдалы и другая Марьям остались сидеть напротив могильной пещеры.

62 А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,

62 На следующий день, это была суббота, главные священнослужители и блюстители Закона собрались у Пилата.

63 і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.

63 – Господин, – обратились они к нему, – мы вспомнили, что когда этот обманщик ещё был жив, Он сказал: «Через три дня Я воскресну».

64 Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.

64 Поэтому прикажи, чтобы могила три дня охранялась, иначе Его ученики могут прийти, выкрасть тело и сказать народу, что Он воскрес из мёртвых. Этот последний обман будет ещё хуже первого.

65 Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.

65 – Возьмите стражу, – ответил Пилат, – идите и охраняйте, как знаете.

66 І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили.

66 Они пошли, опечатали камень и выставили у могильной пещеры стражу.

1.0x