1 Навчальна пісня Ета́на езрахе́янина.

2 Про милості Господа буду співати пові́ки, я буду звіща́ти уста́ми своїми про вірність Твою з роду в рід!

3 Бо я був сказав: „Буде наві́ки збудо́вана милість, а небо — Ти вірність Свою встановля́єш на нім“.

4 „Я склав заповіта з вибра́нцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабо́ві:

5 Встановлю́ Я наві́ки насі́ння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки́“! Се́ла.

6 І небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібра́нні святих,

7 бо хто в небі поді́бний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів?

8 Бог дуже страшни́й у зібра́нні святих, і грізни́й Він на ці́ле довкі́лля Своє!

9 Господи, Боже Саваоте, — хто си́льний, як Ти, Господи? А вірність Твоя — на довкі́ллі Твоїм!

10 Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хви́лі, Ти їх втихоми́рюєш.

11 Ти стиснув Рага́ва, як трупа, і сильним раме́ном Своїм розпоро́шив Своїх ворогів.

12 Твої небеса́, Твоя теж земля, вселе́нна і все, що на ній, — Ти їх заложив!

13 Північ та південє — Ти їх створив, Фаво́р та Хермо́н співають про Йме́ння Твоє.

14 Могутнє раме́но Твоє, рука Твоя си́льна, висока прави́ця Твоя!

15 Справедливість та право — підста́ва престо́лу Твого, милість та правда — обличчя Твоє випере́джують!

16 Блаже́нний наро́д, що знає він поклик святковий, — Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!

17 Радіють вони цілий день Твоїм Іменням, і підви́щуються Твоєю справедливістю,

18 бо окра́са їхньої сили — то Ти, а Твоєю зичли́вістю ріг наш підно́ситься,

19 бо щит наш — Господній, а цар наш — від Святого Ізраїлевого![102]

20 Тоді богобійним Своїм про мовляв Ти в об'я́вленні та говорив: „Я поклав допомогу на сильного, Я вибра́нця підніс із наро́ду:

21 знайшов Я Давида, Свого раба, — Я його намасти́в Своєю святою оливою,

22 щоб із ним була си́льна рука Моя, а раме́но Моє вміцни́ло його́!

23 Ворог на нього не нападе́, а син беззаконня не буде його переслі́дувати,

24 — його ворогів поб'ю́ перед обличчям його, і вда́рю його ненави́сників!

25 Із ним Моя вірність та милість Моя, а Йме́нням Моїм його ріг піднесе́ться, —

26 і Я покладу́ його ру́ку на море, і на рі́ки — прави́цю його.

27 Він Мене буде звати: „Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасі́ння мого́!“

28 Я вчиню́ його теж перворі́дним, найвищим над зе́мних царів.

29 Свою милість для нього наві́ки схова́ю, і Мій заповіт йому вірний,

30 і насіння[103] його покладу́ Я наві́ки, а трона його — як дні неба!

31 Коли ж його діти покинуть Зако́на Мого, і не будуть держа́тись нака́зів Моїх,

32 коли ізнева́жать Мої постано́ви, і не бу́дуть держатись нака́зів Моїх,

33 тоді па́лицею навіщу́ їхню прови́ну, та пора́зами — їхнє беззако́ння!

34 А ласки Своєї від ньо́го Я не заберу́, і не зра́джу його в Своїй вірності,

35 не збезче́щу Свого заповіту, а що́ було з уст Моїх вийшло, того не зміню́!

36 Одне в Своїй святості Я присягнув, — не пові́м Я неправди Давидові:

37 повік буде насі́ння[103] його, а престол його передо Мною — як сонце,

38 як місяць, він буде стояти пові́ки, і Сві́док на хмарі — правди́вий“. Се́ла.

39 А Ти опустив та обри́див, розгнівався Ти на Свого пома́занця, —

40 Ти неважливим зробив запові́та Свого раба, Ти скинув на землю корону його́,

41 всю горо́жу його полама́в, тверди́ні його оберну́в на руїну!

42 Всі грабують його, хто прохо́дить дорогою, — він став для сусідів своїх посміхо́вищем.

43 Підніс Ти правицю його переслі́дувачів, усіх його ворогів Ти поті́шив,

44 і Ти відвернув вістря ша́блі його, у війні ж не підтри́мав його.

45 Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,

46 скоротив Ти був дні його мо́лодости, розтягнув над ним сором! Се́ла.

47 Доки, Господи, бу́деш хова́тись наза́вжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?

48 Пам'ятай же про мене, — яка довгота́ життя лю́дського? Для чого створив Ти всіх лю́дських синів на ніщо́?

49 Котри́й чоловік буде жити, а смерти не ба́читиме, збереже свою душу від сили шео́лу? Се́ла.

50 Де Твої́ перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?

51 Згадай, Господи, про га́ньбу рабів Своїх, яку я ношу́ в своїм лоні від усіх великих наро́дів,

52 якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого́ помазанця безславлять!

53 Благослове́нний навіки Господь! Амі́нь і амі́нь![104]