1 Для дириґента хору. На спів: „На смерть сина“. Псалом Давидів.

2 Хвали́тиму Господа усім серцем своїм, розповім про всі чу́да Твої!

3 Я буду радіти, і ті́шитись буду Тобо́ю, і бу́ду виспі́вувати Ймення Твоє, о Всевишній!

4 Як будуть назад відступати мої вороги́, то спіткну́ться і ви́гинуть перед обличчям Твоїм!

5 Бо суд мій і справу мою розсудив Ти, Ти на троні судде́вім сидів, Судде праведний!

6 Докори́в Ти народам, безбожного зни́щив, ім'я́ їхнє Ти витер навічні віки́!

7 О во́роже мій, руйнува́ння твої закінчи́лись на вічність, — ти й міста́ повалив був, і згинула з ними їхня пам'ять!

8 Та буде Господь пробува́ти навіки, Він для су́ду поставив престола Свого,

9 і вселенну Він буде судити по правді, справедливістю буде судити наро́ди.

10 І тверди́нею буде Господь для пригні́ченого, в час недолі — приту́лком.

11 І на Тебе наді́ятись бу́дуть усі, що Ім'я́ Твоє знають, бо не кинув Ти, Господи, тих, хто шукає Тебе!

12 Співайте Господе́ві, що сидить на Сіоні, між наро́дами розповідайте про чи́ни Його,

13 бо карає Він чинки крива́ві, про них пам'ятає, і не забуває Він зо́йку убогих!

14 Помилуй мене, Господи, поглянь на стражда́ння моє від моїх ненави́сників, Ти, що мене підійма́єш із брам смерти,

15 щоб я розповідав про всю славу Твою, у брамах Сіонської до́ні я буду радіти спасі́нням Твоїм!

16 Наро́ди попа́дали в яму, яку самі ви́копали, до па́стки, яку захова́ли, нога їхня схо́плена.

17 Господь зна́ний, Він суд учинив, — спіткну́всь нечестивий у вчинку своєї руки́! Гра на струнах. Села.

18 Попряму́ють безбожні в шео́л, всі наро́ди, що Бога забули,

19 бож не навіки забу́деться бідний, надія убогих не згине наза́вжди!

20 Устань же, о Господи, — хай люди́на не перемагає, нехай перед лицем Твоїм засуджені будуть наро́ди!

21 Накинь, Господи, по́страх на них, — нехай знають наро́ди, що вони тільки люди! Се́ла.[22]

22 [23] Для чо́го стоїш Ти, о Господи, зда́лека, в час недолі ховаєшся?

23 Безбожний в своїм гордува́нні женеться за вбогим, — хай схо́плені будуть у пі́дступах, які замишляли вони!

24 Бо жада́нням своєї душі нечестивий пишається, а ласу́н проклинає, зневажає він Господа.

25 У го́рдощах каже безбожний, що „Він не слідку́є“, бо „Бога нема“, — оце всі його по́мисли!

26 Сильні дороги його повсякча́сно, від нього суди́ Твої ви́соко, — тим то віддму́хує він ворогів своїх.

27 Сказав він у серці своєму: „Я не захита́юсь, бо ли́ха навіки не буде мені“.

28 Уста́ його повні прокля́ття й обма́ни та зради, під його язиком — злочи́нство й пере́ступ.

29 Причаївшись, сидить на подві́р'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим.

30 В укритті́ він чату́є, як лев той у за́рості, чатує схопи́ти убогого, хапа́є убогого й тягне його в свою сі́тку.

31 Припадає, знижається він, — і попада́ють убогі в його міцні кігті...

32 Безбожний говорить у серці своїм: „Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніко́ли“.

33 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!

34 Чому́ нечестивий обра́жує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?

35 Але́ Ти все бачиш, бо спостеріга́єш злочинство та у́тиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слаби́й опира́ється, Ти сироті помічни́к.

36 Зламай же раме́но[24] безбожному, і злого скарай за неправду його, — аж більше не зна́йдеш його́!

37 Господь — Цар на вічні віки́, із землі Його згинуть погани!

38 Бажа́ння пони́жених чуєш Ти, Господи, серця́ їх зміцня́єш, їх вислухо́вує ухо Твоє,

39 щоб дати суд сироті та пригні́ченому, щоб більш не страши́в чоловік із землі!