CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Gen. 42
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Das erste Buch Mose (Genesis)

Kapitel 42

1 Da aber Jakob3290 sah7200, daß Getreide7668 in Ägypten4714 feil war3426, sprach559 er zu seinen Söhnen1121: Was sehet ihr7200 euch lange um?

2 Siehe, ich559 höre, es sei3426 in Ägypten4714 Getreide7668 feil; ziehet hinab3381 und kaufet7666 uns8085 Getreide, daß wir2421 leben und nicht sterben4191.

3 Also zogen hinab3381 zehn6235 Brüder251 Josephs3130, daß sie in Ägypten4714 Getreide1250 kauften7666.

4 Aber Benjamin1144, Josephs3130 Bruder251, ließ7971 Jakob3290 nicht mit seinen Brüdern251 ziehen; denn er sprach559: Es möchte6435 ihm ein Unfall611 begegnen7122.

5 Also kamen935 die Kinder1121 Israels3478, Getreide zu kaufen7666, samt8432 andern, die mit ihnen zogen, denn es war935 im Lande776 Kanaan3667 auch teuer7458.

6 Aber Joseph3130 war der Regent7989 im Lande776 und3130 verkaufte7666 Getreide allem Volk5971 im Lande776. Da nun seine Brüder251 zu ihm kamen935, fielen sie vor ihm nieder7812 zur Erde776 auf ihr Antlitz639.

7 Und er3130 sah7200 sie251 an und kannte5234 sie; und stellete sich fremd5234 gegen sie und redete1696 hart7186 mit ihnen und sprach559 zu ihnen: Woher370 kommt935 ihr? Sie sprachen559: Aus dem Lande776 Kanaan3667, Speise400 zu kaufen7666.

8 Aber wiewohl er sie251 kannte5234, kannten sie ihn3130 doch nicht5234.

9 Und Joseph3130 gedachte2142 an7200 die Träume2472, die ihm von ihnen geträumet hatten2492, und sprach559 zu ihnen: Ihr, seid Kundschafter7270 und seid kommen zu sehen, wo das Land776 offen6172 ist935.

10 Sie559 antworteten ihm: Nein, mein Herr113; deine Knechte5650 sind935 kommen, Speise400 zu kaufen7666.

11 Wir5168 sind alle eines259 Mannes376 Söhne1121; wir sind redlich3651; und deine Knechte5650 sind nie Kundschafter7270 gewesen.

12 Er sprach559 zu ihnen: Nein, sondern ihr seid kommen935 zu besehen, wo das Land776 offen6172 ist7200.

13 Sie559 antworteten ihm: Wir, deine Knechte5650, sind zwölf6240 Brüder251, eines259 Mannes376 Söhne1121 im Lande776 Kanaan3667, und der jüngste6996 ist noch3117 bei unserm Vater1; aber der eine259 ist nicht mehr vorhanden.

14 Joseph3130 sprach559 zu ihnen: Das ist‘s, das ich euch gesagt559 habe1696: Kundschafter7270 seid ihr.

15 Daran2063 will935 ich euch prüfen974: bei dem Leben2416 Pharaos6547, ihr sollt nicht von dannen kommen3318, es komme denn her euer jüngster6996 Bruder251.

16 Sendet7971 einen259 unter euch hin, der euren Bruder251 hole3947; ihr aber sollt gefangen631 sein. Also will ich prüfen974 eure Rede1697, ob ihr mit854 Wahrheit571 umgehet oder nicht3808. Denn wo nicht, so seid ihr, bei dem Leben2416 Pharaos6547, Kundschafter7270.

17 Und ließ622 sie beisammen verwahren4929 drei7969 Tage3117 lang.

18 Am dritten7992 Tage3117 aber sprach559 er3130 zu6213 ihnen: Wollt ihr leben2421, so tut also; denn ich fürchte3373 GOtt430.

19 Seid ihr redlich3651, so lasset eurer Brüder251 einen259 gebunden631 liegen in eurem Gefängnis4929; ihr aber ziehet hin3212 und1004 bringet935 heim1004, was ihr gekauft habt für den Hunger7459,

20 und bringet euren jüngsten6996 Bruder251 zu6213 mir, so will935 ich euren Worten1697 glauben539, daß ihr nicht sterben4191 müsset. Und sie taten also.

21 Sie251 aber61 sprachen559 untereinander376: Das haben wir an7200 unserm Bruder251 verschuldet818, daß wir sahen die Angst6869 seiner See LE5315, da834 er uns8085 flehete, und wir wollten ihn nicht erhören; darum kommt935 nun diese Trübsal6869 über uns.

22 Ruben7205 antwortete6030 ihnen und sprach559: Sagt‘ ich‘s559 euch2398 nicht, da ich sprach559: Versündiget euch nicht an dem Knaben3206, und ihr wolltet nicht hören8085? Nun wird sein Blut1818 gefordert1875.

23 Sie8085 wußten3045 aber nicht, daß es Joseph3130 verstund; denn er redete mit ihnen durch einen Dolmetscher3887.

24 Und er wandte sich5437 von ihnen und weinete. Da er nun sich wieder7725 zu ihnen wandte und mit ihnen redete1696, nahm3947 er aus ihnen Simeon8095 und band631 ihn vor ihren Augen5869;

25 Und4390 Joseph3130 tat5414 Befehl6680, daß man ihre Säcke3627 mit Getreide1250 füllete und ihr Geld3701 wiedergäbe7725, einem jeglichen376 in seinen Sack8242, dazu auch Zehrung6720 auf den Weg1870. Und man tat6213 ihnen also3651.

26 Und sie luden ihre Ware7668 auf5375 ihre Esel2543 und zogen3212 von dannen.

27 Da aber einer259 seinen Sack8242 auftat6605, daß er seinem Esel2543 Futter4554 gäbe5414 in der Herberge4411, ward er gewahr7200 seines Geldes3701, das oben6310 im Sacke lag.

28 Und sprach559 zu seinen Brüdern251: Mein Geld3701 ist mir wieder7725 worden; siehe2009, in meinem Sack572 ist es. Da entfiel3318 ihnen ihr Herz und erschraken2729 untereinander376 und sprachen559: Warum hat uns3820 GOtt430 das getan6213?

29 Da sie nun heimkamen zu ihrem Vater1 Jakob3290 ins Land776 Kanaan3667, sagten5046 sie ihm alles, was ihnen begegnet war935, und sprachen559:

30 Der Mann376, der im Lande776 Herr113 ist, redete1696 hart7186 mit uns und hielt5414 uns für Kundschafter7270 des Landes776.

31 Und da wir ihm antworteten559: Wir sind redlich3651 und nie Kundschafter7270 gewesen,

32 sondern zwölf Brüder251, unsers Vaters1 Söhne1121; einer259 ist8147 nicht mehr vorhanden, und der jüngste6996 ist noch3117 bei unserm Vater1 im Lande776 Kanaan3667:

33 sprach559 der Herr113 im Lande776 zu uns: Daran will3947 ich merken3045, ob ihr3240 redlich3651 seid: einen259 eurer Brüder251 lasset bei mir und376 nehmet die Notdurft7459 für euer Haus1004 und ziehet hin3212;

34 und bringet euren jüngsten6996 Bruder251 zu mir, so merke ich, daß ihr3045 nicht Kundschafter7270, sondern3651 redlich seid; so will935 ich euch auch euren Bruder251 geben5414, und möget im Lande776 werben5503.

35 Und da sie die Säcke8242 ausschütteten7324, fand ein376 jeglicher sein Bündlein6872 Geld3701 in seinem Sacke. Und da sie sahen7200, daß es Bündlein6872 ihres Geldes3701 waren, erschraken3372 sie samt ihrem Vater1.

36 Da sprach559 Jakob3290, ihr Vater1, zu ihnen: Ihr beraubet mich meiner Kinder: Joseph3130 ist7921 nicht mehr vorhanden, Simeon8095 ist3947 nicht mehr vorhanden, Benjamin1144 wollt ihr hinnehmen; es gehet alles über mich.

37 Ruben7205 antwortete559 seinem Vater1 und sprach559: Wenn ich dir ihn nicht wiederbringe, so erwürge4191 meine zween Söhne1121; gib5414 ihn nur in meine Hand3027, ich will935 ihn dir wiederbringen7725.

38 Er sprach559: Mein Sohn1121 soll nicht mit euch hinabziehen3381, denn sein Bruder251 ist7604 tot, und er ist allein überblieben; wenn ihm ein Unfall611 auf dem Wege1870 begegnete7122, da ihr auf reiset3212, würdet ihr meine grauen Haare7872 mit Herzeleid3015 in die3381 Grube7585 bringen4191.

Буття

Розділ 42

1 А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: „Пощо ви споглядаєте один на о́дного?“

2 І сказав він: „Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, — і будемо жити, і не помремо“.

3 І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту.

4 А Веніями́на, Йо́сипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: „Щоб не спіткало його яке нещастя!“

5 І прибули Ізра́їлеві сини купити хліба разом з іншими, що прихо́дили, бо був голод у Краї ханаанськім.

6 А Йосип — він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули́ Йо́сипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.

7 І побачив Йо́сип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: „Звідкіля прибули́ ви?“ А вони відказали: „З ханаанського Кра́ю купити їжі“.

8 І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його.

9 І згадав Йосип сни, що про них йому снились були́. І сказав він до них: „Ви шпигуни́! Ви́ прибули́ підглянути слабі місця цієї землі“.

10 А вони відказали йому: „Ні, пане мій, а раби твої прибули́ купити їжі.

11 Ми всі — сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були́ шпигунами!“

12 Він же промовив до них: „Ні, — бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!“

13 А вони відказали: „Дванадцятеро твоїх рабів — брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема“.

14 І промовив їм Йо́сип: „Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни.

15 Оцим ви будете ви́пробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не при́йде сюди наймолодший ваш брат!

16 Пошліть з-поміж себе одно́го, і нехай ві́зьме вашого брата, а ви бу́дете ув'язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, — клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!“

17 І він забрав їх під варту на три дні.

18 А третього дня Йо́сип промовив до них: „Зробіть це — і живіть. Я Бога боюся,

19 якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів.

20 А свого наймолодшого брата приведіть до мене, — і бу́дуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте“. І вони зробили так.

21 І говорили вони один о́дному: „Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали. Тому то прийшло це нещастя на нас!“

22 І відповів їм Руви́м, говорячи: „Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хло́пця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається“

23 А вони не знали, що Йо́сип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач.

24 А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симео́на, та й зв'язав його на їхніх очах.

25 А Йосип наказав, щоб напо́внили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так.

26 І поне́сли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти.

27 І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, — а воно ось в отворі мішка його!

28 І сказав він братам своїм: „Повернене срібло моє, — і ось воно в мішку моїм!“ І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до о́дного: „Що́ це Бог нам зробив?“

29 І прибули вони до Якова, батька свого, до Кра́ю ханаанського, і розповіли́ йому все, що́ їх спіткало було, говорячи:

30 „Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю.

31 А ми сказали йому: „Ми правдиві, — не були ми шпигунами!

32 Ми дванадцятеро братів, сини нашого ба́тька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї“.

33 І сказав до нас муж той, пан того кра́ю: „З того пізна́ю, що правдиві ви, — зоста́вте зо мною одно́го вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть.

34 І приведіть до мене брата вашого найменшого, і бу́ду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете перехо́дити цей край для купівлі.“

35 І сталося, — вони випоро́жнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, — і полякались.

36 І сказав до них Яків, їх батько: „Ви позбавили мене дітей, — Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!“

37 І промовив Руви́м до батька свого, кажучи: „Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе“.

38 А той відказав: „Не зі́йде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шео́лу!“

Das erste Buch Mose (Genesis)

Kapitel 42

Буття

Розділ 42

1 Da aber Jakob3290 sah7200, daß Getreide7668 in Ägypten4714 feil war3426, sprach559 er zu seinen Söhnen1121: Was sehet ihr7200 euch lange um?

1 А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: „Пощо ви споглядаєте один на о́дного?“

2 Siehe, ich559 höre, es sei3426 in Ägypten4714 Getreide7668 feil; ziehet hinab3381 und kaufet7666 uns8085 Getreide, daß wir2421 leben und nicht sterben4191.

2 І сказав він: „Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, — і будемо жити, і не помремо“.

3 Also zogen hinab3381 zehn6235 Brüder251 Josephs3130, daß sie in Ägypten4714 Getreide1250 kauften7666.

3 І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту.

4 Aber Benjamin1144, Josephs3130 Bruder251, ließ7971 Jakob3290 nicht mit seinen Brüdern251 ziehen; denn er sprach559: Es möchte6435 ihm ein Unfall611 begegnen7122.

4 А Веніями́на, Йо́сипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: „Щоб не спіткало його яке нещастя!“

5 Also kamen935 die Kinder1121 Israels3478, Getreide zu kaufen7666, samt8432 andern, die mit ihnen zogen, denn es war935 im Lande776 Kanaan3667 auch teuer7458.

5 І прибули Ізра́їлеві сини купити хліба разом з іншими, що прихо́дили, бо був голод у Краї ханаанськім.

6 Aber Joseph3130 war der Regent7989 im Lande776 und3130 verkaufte7666 Getreide allem Volk5971 im Lande776. Da nun seine Brüder251 zu ihm kamen935, fielen sie vor ihm nieder7812 zur Erde776 auf ihr Antlitz639.

6 А Йосип — він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули́ Йо́сипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.

7 Und er3130 sah7200 sie251 an und kannte5234 sie; und stellete sich fremd5234 gegen sie und redete1696 hart7186 mit ihnen und sprach559 zu ihnen: Woher370 kommt935 ihr? Sie sprachen559: Aus dem Lande776 Kanaan3667, Speise400 zu kaufen7666.

7 І побачив Йо́сип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: „Звідкіля прибули́ ви?“ А вони відказали: „З ханаанського Кра́ю купити їжі“.

8 Aber wiewohl er sie251 kannte5234, kannten sie ihn3130 doch nicht5234.

8 І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його.

9 Und Joseph3130 gedachte2142 an7200 die Träume2472, die ihm von ihnen geträumet hatten2492, und sprach559 zu ihnen: Ihr, seid Kundschafter7270 und seid kommen zu sehen, wo das Land776 offen6172 ist935.

9 І згадав Йосип сни, що про них йому снились були́. І сказав він до них: „Ви шпигуни́! Ви́ прибули́ підглянути слабі місця цієї землі“.

10 Sie559 antworteten ihm: Nein, mein Herr113; deine Knechte5650 sind935 kommen, Speise400 zu kaufen7666.

10 А вони відказали йому: „Ні, пане мій, а раби твої прибули́ купити їжі.

11 Wir5168 sind alle eines259 Mannes376 Söhne1121; wir sind redlich3651; und deine Knechte5650 sind nie Kundschafter7270 gewesen.

11 Ми всі — сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були́ шпигунами!“

12 Er sprach559 zu ihnen: Nein, sondern ihr seid kommen935 zu besehen, wo das Land776 offen6172 ist7200.

12 Він же промовив до них: „Ні, — бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!“

13 Sie559 antworteten ihm: Wir, deine Knechte5650, sind zwölf6240 Brüder251, eines259 Mannes376 Söhne1121 im Lande776 Kanaan3667, und der jüngste6996 ist noch3117 bei unserm Vater1; aber der eine259 ist nicht mehr vorhanden.

13 А вони відказали: „Дванадцятеро твоїх рабів — брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема“.

14 Joseph3130 sprach559 zu ihnen: Das ist‘s, das ich euch gesagt559 habe1696: Kundschafter7270 seid ihr.

14 І промовив їм Йо́сип: „Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни.

15 Daran2063 will935 ich euch prüfen974: bei dem Leben2416 Pharaos6547, ihr sollt nicht von dannen kommen3318, es komme denn her euer jüngster6996 Bruder251.

15 Оцим ви будете ви́пробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не при́йде сюди наймолодший ваш брат!

16 Sendet7971 einen259 unter euch hin, der euren Bruder251 hole3947; ihr aber sollt gefangen631 sein. Also will ich prüfen974 eure Rede1697, ob ihr mit854 Wahrheit571 umgehet oder nicht3808. Denn wo nicht, so seid ihr, bei dem Leben2416 Pharaos6547, Kundschafter7270.

16 Пошліть з-поміж себе одно́го, і нехай ві́зьме вашого брата, а ви бу́дете ув'язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, — клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!“

17 Und ließ622 sie beisammen verwahren4929 drei7969 Tage3117 lang.

17 І він забрав їх під варту на три дні.

18 Am dritten7992 Tage3117 aber sprach559 er3130 zu6213 ihnen: Wollt ihr leben2421, so tut also; denn ich fürchte3373 GOtt430.

18 А третього дня Йо́сип промовив до них: „Зробіть це — і живіть. Я Бога боюся,

19 Seid ihr redlich3651, so lasset eurer Brüder251 einen259 gebunden631 liegen in eurem Gefängnis4929; ihr aber ziehet hin3212 und1004 bringet935 heim1004, was ihr gekauft habt für den Hunger7459,

19 якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів.

20 und bringet euren jüngsten6996 Bruder251 zu6213 mir, so will935 ich euren Worten1697 glauben539, daß ihr nicht sterben4191 müsset. Und sie taten also.

20 А свого наймолодшого брата приведіть до мене, — і бу́дуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте“. І вони зробили так.

21 Sie251 aber61 sprachen559 untereinander376: Das haben wir an7200 unserm Bruder251 verschuldet818, daß wir sahen die Angst6869 seiner See LE5315, da834 er uns8085 flehete, und wir wollten ihn nicht erhören; darum kommt935 nun diese Trübsal6869 über uns.

21 І говорили вони один о́дному: „Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали. Тому то прийшло це нещастя на нас!“

22 Ruben7205 antwortete6030 ihnen und sprach559: Sagt‘ ich‘s559 euch2398 nicht, da ich sprach559: Versündiget euch nicht an dem Knaben3206, und ihr wolltet nicht hören8085? Nun wird sein Blut1818 gefordert1875.

22 І відповів їм Руви́м, говорячи: „Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хло́пця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається“

23 Sie8085 wußten3045 aber nicht, daß es Joseph3130 verstund; denn er redete mit ihnen durch einen Dolmetscher3887.

23 А вони не знали, що Йо́сип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач.

24 Und er wandte sich5437 von ihnen und weinete. Da er nun sich wieder7725 zu ihnen wandte und mit ihnen redete1696, nahm3947 er aus ihnen Simeon8095 und band631 ihn vor ihren Augen5869;

24 А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симео́на, та й зв'язав його на їхніх очах.

25 Und4390 Joseph3130 tat5414 Befehl6680, daß man ihre Säcke3627 mit Getreide1250 füllete und ihr Geld3701 wiedergäbe7725, einem jeglichen376 in seinen Sack8242, dazu auch Zehrung6720 auf den Weg1870. Und man tat6213 ihnen also3651.

25 А Йосип наказав, щоб напо́внили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так.

26 Und sie luden ihre Ware7668 auf5375 ihre Esel2543 und zogen3212 von dannen.

26 І поне́сли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти.

27 Da aber einer259 seinen Sack8242 auftat6605, daß er seinem Esel2543 Futter4554 gäbe5414 in der Herberge4411, ward er gewahr7200 seines Geldes3701, das oben6310 im Sacke lag.

27 І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, — а воно ось в отворі мішка його!

28 Und sprach559 zu seinen Brüdern251: Mein Geld3701 ist mir wieder7725 worden; siehe2009, in meinem Sack572 ist es. Da entfiel3318 ihnen ihr Herz und erschraken2729 untereinander376 und sprachen559: Warum hat uns3820 GOtt430 das getan6213?

28 І сказав він братам своїм: „Повернене срібло моє, — і ось воно в мішку моїм!“ І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до о́дного: „Що́ це Бог нам зробив?“

29 Da sie nun heimkamen zu ihrem Vater1 Jakob3290 ins Land776 Kanaan3667, sagten5046 sie ihm alles, was ihnen begegnet war935, und sprachen559:

29 І прибули вони до Якова, батька свого, до Кра́ю ханаанського, і розповіли́ йому все, що́ їх спіткало було, говорячи:

30 Der Mann376, der im Lande776 Herr113 ist, redete1696 hart7186 mit uns und hielt5414 uns für Kundschafter7270 des Landes776.

30 „Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю.

31 Und da wir ihm antworteten559: Wir sind redlich3651 und nie Kundschafter7270 gewesen,

31 А ми сказали йому: „Ми правдиві, — не були ми шпигунами!

32 sondern zwölf Brüder251, unsers Vaters1 Söhne1121; einer259 ist8147 nicht mehr vorhanden, und der jüngste6996 ist noch3117 bei unserm Vater1 im Lande776 Kanaan3667:

32 Ми дванадцятеро братів, сини нашого ба́тька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї“.

33 sprach559 der Herr113 im Lande776 zu uns: Daran will3947 ich merken3045, ob ihr3240 redlich3651 seid: einen259 eurer Brüder251 lasset bei mir und376 nehmet die Notdurft7459 für euer Haus1004 und ziehet hin3212;

33 І сказав до нас муж той, пан того кра́ю: „З того пізна́ю, що правдиві ви, — зоста́вте зо мною одно́го вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть.

34 und bringet euren jüngsten6996 Bruder251 zu mir, so merke ich, daß ihr3045 nicht Kundschafter7270, sondern3651 redlich seid; so will935 ich euch auch euren Bruder251 geben5414, und möget im Lande776 werben5503.

34 І приведіть до мене брата вашого найменшого, і бу́ду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете перехо́дити цей край для купівлі.“

35 Und da sie die Säcke8242 ausschütteten7324, fand ein376 jeglicher sein Bündlein6872 Geld3701 in seinem Sacke. Und da sie sahen7200, daß es Bündlein6872 ihres Geldes3701 waren, erschraken3372 sie samt ihrem Vater1.

35 І сталося, — вони випоро́жнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, — і полякались.

36 Da sprach559 Jakob3290, ihr Vater1, zu ihnen: Ihr beraubet mich meiner Kinder: Joseph3130 ist7921 nicht mehr vorhanden, Simeon8095 ist3947 nicht mehr vorhanden, Benjamin1144 wollt ihr hinnehmen; es gehet alles über mich.

36 І сказав до них Яків, їх батько: „Ви позбавили мене дітей, — Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!“

37 Ruben7205 antwortete559 seinem Vater1 und sprach559: Wenn ich dir ihn nicht wiederbringe, so erwürge4191 meine zween Söhne1121; gib5414 ihn nur in meine Hand3027, ich will935 ihn dir wiederbringen7725.

37 І промовив Руви́м до батька свого, кажучи: „Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе“.

38 Er sprach559: Mein Sohn1121 soll nicht mit euch hinabziehen3381, denn sein Bruder251 ist7604 tot, und er ist allein überblieben; wenn ihm ein Unfall611 auf dem Wege1870 begegnete7122, da ihr auf reiset3212, würdet ihr meine grauen Haare7872 mit Herzeleid3015 in die3381 Grube7585 bringen4191.

38 А той відказав: „Не зі́йде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шео́лу!“

1.0x